Програма «Життя міста»

У розділі: 11162 відео | АрхівRSS
Підсумки року. ЖКХ
57

Підсумки року. ЖКХ

2013 рік був непростим для Полтави та її мешканців не лише у політичному плані. Нікуди не зникли і звичайні буденні проблеми, з якими стикаєшся щодня - у квартирі тече дах, влітку немає гарячої води, а дорога, якою дістаєшся на роботу - уся в ямах та тріщинах. Кожна історія має кульмінацію, і рік, що минає, став кульмінацією історії полтавського комунального господарства у період каденції голови Полтави Олександра МамАя.

 «Якби хтось з письменників вирішив перенести на папір події, що вирували у комунальній сфері Полтави за часів Олександра Федоровича, на полицях книжкових магазинів з’явився би повноцінний роман. Наразі він би охопив події 3 років - з 2010 по 2013, тобто перший період пана МамАя на посаді мера.»

Експозиція твору - 2010 рік. Олександр Мамай лише починає кар’єру міського голови. Перспективи, обіцянки допомагати малозабезпеченим, не підвищувати комунальні тарифи та цін на проїзд у транспорті, європейські дороги та ...відома заява про «зарплату в одну гривню», яка так здивувала громадськість. Зав’язкою сюжету став би наступний, 11 рік. Мешканці починають розуміти, що за цієї влади на них чекає досить непросте життя. Тарифи на проїзд та деякі комунальні послуги зросли. Але 2012-го почалися справжні проблеми. Це - розвиток дії. Тут - і перша невдала спроба підвищити комунальні тарифи, і скандали навколо ринків, і сумнозвісна ліквідація громадської ради при міськвиконкомі.

«Ці роки, без сумніву, були насиченими на події, але з 2013 їм за напруженістю точно не зрівнятися. Це - кульмінація твору.»

Почалися 12 місяців з транспортних проблем. У селищі Червоний Шлях перекрили об’їзну дорогу через її неналежний стан. Мешканцям довелося добиратися у місто через Яківці. А це - плюс година у маршрутці чи автобусі. Незважаючи на скарги людей, додаткові авто на маршрут так і не поставили. Ще одне гучна транспортна подія прийшлася на лютий. Із набуттям нового закону непереливки стало нелегальним перевізникам - збільшили штрафи, та ще й конфіскаціями автомобілів пригрозили. Це допомогло вивести частину ринку пасажирських перевезень з тіні. Тему продовжили у березні - Полтавський міськвиконком вирішив підвищити розцінки на проїзд у громадському транспорті. З городян захотіли брати по 2 з половиною гривні у всьому, окрім тролейбусів. Перевізники стверджували, що працюють собі у збиток, а нові тарифи обґрунтовані і дозволять їм хоч якось виживати. Однак після втручання антимонопольного комітету подорожчання вдалося стримати. Ціни підняли усього на 25 копійок - до двох гривень, утім це все одно викликало обурення пасажирів.

Але міська влада не відступила. Вже невдовзі вони знайшли новий привід брати з полтавців по дві,50: ввели новий вид транспорту - «експреси». Вони мали бути швидшими за звичайні кільцеві і зупинятися лише за вимогами пасажирів. Нововведення з тріском провалилося - автобуси ходили напівпорожні. Вже приблизно за місяць «експреси» зникли з полтавських доріг.

«Тарифне питання можна назвати одним з найгучніших за рік. Зазнавши поразки у кампанії по підвищенню цін на проїзд, мерія вирішила взятися за комунальні платежі. Це спричинило справжній протест серед населення - у деяких житлових будинках ціни підняли втричі.»

Наприкінці літа полтавці почали отримувати поштою так звані «бігунки», у яких їм повідомляли про зміни у комунальних тарифах. Утримання прибудинкових територій, використання ліфтів та вивезення сміття - саме ці послуги мали подорожчати. Нові ціни просто приголомшили мешканців. Вони були різними для кожного будинку, і у деяких плату хотіли підняти у два та навіть три рази. У міськвиконкомі захищали своє рішення, мовляв, тарифи не переглядали аж з 2006-го. Проте антимонопольний комітет та обласна адміністрація закликали полтавську владу не гарячкувати. Втрутився навіть прем’єр-міністр Микола Азаров, який наказав перевірити обґрунтованість тарифів. Але останнє слово було за полтавцями, яким урвався терпець. Висловити своє обурення вони вирішили особисто Олександру Мамаю.

Штурм Полтавської міської ради став подією року у місті і спричинив резонанс по всій Україні. Розлючений рішенням виконкому натовп буквально вдерся до будівлі мерії. Людям нарешті вдалося поговорити з Олександром Федоровичем - вони просто виламали двері до його приймальні. Допомогло: вже за кілька днів після міні-революції голова заявив, що тарифи не займатимуть.

 «А поки у міськвиконкомі не могли визначитися з комунальними тарифами, полтавцям вистачало проблем удома. Це доводять численні звернення від громадян, які надходили до нашої редакції протягом року. Діряві дахи, вода у підвалах та навіть блохи прямо у квартирах.»

Михайло Климко звернувся до нашого телеканалу на початку липня. Чоловік поскаржився: вже кілька днів не може позбавитися свербежу на ногах. Здавалося б, яке відношення це має до комунальної сфери? Виявляється, має - пана Климка покусали паразити, які живуть у підвалі його будинку. Як розповів полтавець, це блохи, які вже навіть пробралися в оселі до нього та його сусідів. Лише наполегливі дзвінки до ЖЕДу змусили комунальників розібратися зі шкідниками. Щоправда, це один з небагатьох випадків, коли втручання наших журналістів допомогло. Зазвичай наші звернення, як і звернення городян аж ніяк не впливали на ту чи іншу проблему. Обіцянки полагодити покрівлю чи каналізаційні труби, цитуємо: «за умов відповідного фінансування», кінець цитати - ось і все, що вдавалося витягти з міської влади. А коли влітку майже по всій Полтаві вперше за скільки пам"ятають себе мешканці перекрили гарячу воду, міська влада взагалі відсторонилася. У мерії підкреслили: у конфлікт між «Полтавагазом» та обласним «Теплоенерго» втручатися не мають права. Проте людей, які сиділи без води по 2-3 місяці, ця точка зору не влаштовувала.

Добряче попсували нерви городянам, а особливо водіям, і полтавські дороги. Міська рада визначила ремонт вулиць як пріоритет для комунальників. У бюджеті на це передбачили більше 30 мільйонів гривень, утім полагодили лише кілька центральних доріг. Трохи далі від центру ями продовжували тероризувати автомобілістів, не кажучи вже про околиці.

Якщо обличчя міста - дороги - так і не привели до ладу, то його візитку - каланчу - таки відновили. Ремонт завершили за тиждень до дня міста. Головний годинник Полтави нарешті знову пішов. Роботи коштували місту більше мільйона гривень.

 «Отже, кульмінація позаду. Полтавці зустрічають 2014 - рік, який стане розв’язкою, а 15 - своєрідним фіналом історії комунального господарства міста під керівництвом Олександра МамАя. Там чергові вибори міського голови, і тільки полтавці знають, чи доведеться писати другий том.»