Програма «Життя міста»

У розділі: 12000 відео | АрхівRSS
Перед якою дилемою постають нині переселенці зі Сходу України, обираючи новим місцем проживання сільську місцевість або місто.
558

Перед якою дилемою постають нині переселенці зі Сходу України, обираючи новим місцем проживання сільську місцевість або місто.

Тетяна, переселенка з Донецька
"Городок, не деревня. Поэтому мы выбрали Полтаву.
Кольцевой автобус - практически дорога жизни"
Кор: Саме місто обирала новою малою Батьківщиною , рятуючи двох дітей від бойових дій, донечанка Тетяна.І вже півтора року це Полтава. Тут є хоч якась робота, відтак - можливість забезпечувати себе і родину, винаймати житло. Адже -говорить , завжди звикла розраховувати на власні сили.
Тетяна, переселенка з Донецька
"Я против помощи людей, я считаю, что в данном случае должно помогать государствоПоэтому я не очень хорошо принимаю помощь местного населения.Хотя я занялась волонтерством, (((работы в Полтаве не было))), я занялась волонтерством - помощью таким же людям как я - переселенцам."
Кор: Згодом допомога людям стала і новою професією. Залишивши на той момент 10-ти тисячну армію безробітних переселенців до Полтавщини, Тетяна - вчителька російської мови й літератури, опанувала фах соціального працівника . Вона працює із колишніми наркозалежними, ув»язненими, людьми без постійного місця проживання.І все було б добре, якби не «квартирне питання». Всюди наштовхувалися на відмову здати житло. Тож довелося погоджуватися практично на голі стіни.
Тетяна, переселенка з Донецька
"Расчитівала, что моих сбережений хватит на месяца 2-3, но пришлось купить кровать, матрасі ватніе на пол. "

Кор: На відміну від донечанки Тетяни , переселенець Борис із Макіївки щасливий з того, що волею долі опинився у сільській місцевості.
Борис, переселенець
" Уже ехавсюда, я уверенбіл ,что найду. Я не знал как еще , но я уверен біл ,что я здесь останусь. Мне и вид с окна нравится . Все удобно. Мне все нравится здесь."
Кор: Рідне місто пан Борис залишив за 4 дні до перших вибухів. І після числених митарств батько з двома синами нарешті оселився в гуртожитку Нової Галещини на Полтавщині. Одне з двох селищ Козельщинського району, яке прийняло найбільшу кількість переселенців-говорить голова місцевої РР Юрій Марченко.З організацією житла допомагав і червоний хрест, і волонтери, і місцеві. Проте невирішних проблем залишається вдосталь.І головна серед них - безробіття.
Юрій Марченко, голова Козельщинської РР
" Питання працевлаштування у нас стоїть дуже боляче. Частина населення їзде в міста, які знаходяться поряд - Комсомольськ, Кременчук. "
Кор: Та пан Борис не втрачає оптимізму .Спочатку працював сторожем власного гуртожитку, тепер також підпрацьовує. Адже потрібно забезпечувати дітей.До школи вони влаштовані. Головне , щоб здорові були. Своє майбутнє бачить в селищі .
"Я думаю ,что я начнузаниматьсясвоимделом…
…Для єтого не многонужноусилий. "
Кор: Надії й сподівання пана Бориса не безперспективні. Принаймні це засвідчує перший досвід обласного центру зайнятості у сприянні організації свого бізнесу внутрішньо-переміщеними особами.
Катерина Клавдієва , директор обласного центру зайнятості
"Ми працювали в проекті Проон провели навчання 160-ти осіб підприємницькій діяльності .16 з них отримали допомогу. І вони ще створять 60 роб. Місць для внутрішньо переміщених осіб."
Кор: Повертаючись до нашої героїні соціальної працівниці Тетяни із Донецька, незважаючи на нарешті певну стабільність у своєму житті- роботу, нову квартиру вже з меблями, не втрачає надії одного дня повернутися до рідного міста. Там - говорить, є власний дах над головою, адже заробити на квартиру тут , не сподівається. Тож чекає миру. А поки допомагає тим, кого доля теж піддала життєвим випробуванням.