Спеціальна рубрика до Дня Перемоги

Вічний вогонь палає біля обеліску слави із 12 жовтня 1969 року. Саме цього дня генерал-полковник радянської армії Олександр Родимцев запалив його від факелу, доставленого з могили Невідомого солдата у Києві. Церемонія відбулася у рамках відкриття меморіального комплексу солдатської слави, яке приурочили до 25 річниці від дня визволення України від німецьких окупантів. Парк імені Івана Котляревського, де звели комплекс, обрали, зважаючи на низку причин. По-перше, на цьому місці фашисти під час війни розстрілювали радянських партизанів, активістів та мирних жителів. По-друге, парк розташований у географічному центрі Полтави. Пам’ятка поєднала стару частину міста з новозбудованими мікрорайонами - Алмазний та Сади.

Наталія Кузьменко
старший науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею
«Меморіал пов’язував нові мікрорайони з рештою міста, відтоді вони перестали бути околицями, а стали повноправними частинами цілої Полтави.»

Меморіальний комплекс об’єднує обеліск у формі солдатського штика, пам’ятник радянському воїну, а також могили загиблих у великій вітчизняній солдат. У могилах безпосередньо біля вічного вогню поховані військові кореспонденти, урядовці та офіцери. Серед них чимало людей, імена яких сьогодні носять вулиці міста - Олексій Зигін, Петро Лідов та інші. Окрім цього, на алеї є 4 групових та 21 поодинока могила, а за пам’ятником у 17 братських могил. За словами істориків, не усіх полеглих поховали саме на цьому місці. Чимало решток перенесли, зокрема, з Петровського парку, що біля Краєзнавчого музею. До речі, тут і раніше ховали людей - меморіал зайняв місце старого міського кладовища. Не випадково поряд із комплексом знаходиться і 27 загальноосвітня школа.

Наталія Кузьменко
старший науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею
«У приміщенні школи № 27 під час окупації був госпіталь для полонених червоної армії. Він належав концтабору, що знаходився неподалік. Тож навчальний заклад теж можна прив’язати до Меморіального комплексу.»

Цього року меморіальному комплексу виповниться 44 роки. Останній капітальний ремонт пам’ятки провели за попередньої влади, 2010-го. Тоді на реконструкцію витратили близько 3 з половиною мільйонів гривень. Оновили плитку на алеї, постамент, пам'ятник воїну та газопровід, озеленили територію. Історики краєзнавчого музею переконані - наступним кроком має стати оновлення плит на братських могилах. Адже дослідження довели - насправді там поховано не 394, а понад тисяча жертв війни.