Ветеран ВВВ Іван Дворцов

У 41 році Івана Дворцова зарахували в трудові резерви. Тоді на заводі юнак виготовляв деталі для літаків. На фронт просився тричі, але із військкомату хлопця повертали. У танкові війська він потрапив збрехавши.

 Іван Дворцов
ветеран Великої Вітчизняної війни
"Но потом мы собрались 5 человек завода и пошли в военкомат. Ну попался нам лейтенант, в ногу раненый, и говорит: «Ну что же, ребята, я вас запишу, что вы не работники завода авиационного, а с песчаного карьера». Нас раз-раз оформили, на вокзал и отправили нас в Свердловск, в военно-танковый полк."

Через три місяці навчання, у березні 1945 року, Іван Дворцов потрапив на фронт. Говорить, був головною людиною в танку.
" Я был механик водитель танка. Что такое водитель-механик танка? Это самая главная фигура в танке для обеспечения его боевой готовности. Моя задача была - вести танк в указанном направлении."

Іван Тихонович пам’ятає атмосферу дружби, підтримки між усіма військовими. Руки ще й досі відточено повторюють всі необхідні рухи в танку. Перед сутичкою, зазначає, відчувалося хвилювання, жалкування. Завжди згадував родину.
" И про работу, и про девчат своих с которыми дружил, и про учебу, а главное про родителей - про мать, отца, сестер своих, про родину свою. "

Однак у бою думки були лише про перемогу. Саме цю радісну звістку танкіст Іван Дворцов зустрів на світанку у лісі.
 "И говорит: «Иван!-Что?-Кончилась война». А я: «Хватить брехать». Война кончилась. Потом слышу выстрелы, туда-сюда. Смотрим - все. Прибегает командир танка - Володя Кущов. Ракетницу. Ракеты пускать. Кто с автомата, вот и все."

У повоєнний час Іван Тихонович зустрів дружину. Запала в душу йому маленька, чорноволоса сирота, котра читала книгу. От із Лідією Максимівною вони майже 64 роки разом. Виплекали 2 доньок, 4 онуків і семеро правнуків. Іван Тихонович і Лідія Максимівна сподіваються, що їхні нащадки завжди житимуть під мирним небом і не спізнають того горя, яке пережили ці двоє людей.