Ветеран ВВВ Іван Дворцов
У 41 році Івана Дворцова зарахували в трудові резерви. Тоді на заводі юнак виготовляв деталі для літаків. На фронт просився тричі, але із військкомату хлопця повертали. У танкові війська він потрапив збрехавши.
Іван Дворцов
ветеран Великої Вітчизняної війни
"Но потом мы собрались 5
человек завода и пошли в военкомат. Ну попался нам лейтенант, в ногу раненый, и
говорит: «Ну что же, ребята, я вас запишу, что вы не работники завода
авиационного, а с песчаного карьера». Нас раз-раз оформили, на вокзал и
отправили нас в Свердловск, в военно-танковый полк."
Через три місяці
навчання, у березні 1945 року, Іван Дворцов потрапив на фронт. Говорить, був
головною людиною в танку.
" Я был механик водитель танка. Что такое
водитель-механик танка? Это самая главная фигура в танке для обеспечения его
боевой готовности. Моя задача была - вести танк в указанном
направлении."
Іван Тихонович пам’ятає атмосферу дружби, підтримки між
усіма військовими. Руки ще й досі відточено повторюють всі необхідні рухи в
танку. Перед сутичкою, зазначає, відчувалося хвилювання, жалкування. Завжди
згадував родину.
" И про работу, и про девчат своих с которыми дружил,
и про учебу, а главное про родителей - про мать, отца, сестер своих, про родину
свою. "
Однак у бою думки були лише про перемогу. Саме цю радісну
звістку танкіст Іван Дворцов зустрів на світанку у лісі.
"И говорит:
«Иван!-Что?-Кончилась война». А я: «Хватить брехать». Война кончилась. Потом
слышу выстрелы, туда-сюда. Смотрим - все. Прибегает командир танка - Володя
Кущов. Ракетницу. Ракеты пускать. Кто с автомата, вот и все."
У
повоєнний час Іван Тихонович зустрів дружину. Запала в душу йому маленька,
чорноволоса сирота, котра читала книгу. От із Лідією Максимівною вони майже 64
роки разом. Виплекали 2 доньок, 4 онуків і семеро правнуків. Іван Тихонович і
Лідія Максимівна сподіваються, що їхні нащадки завжди житимуть під мирним небом
і не спізнають того горя, яке пережили ці двоє людей.