На Полтавщині відзначили 100-річчя Першого Всеукраїнського Православного Собору

На Полтавщині відзначили 100-річчя Першого Всеукраїнського Православного Собору. Просвітницький захід з цієї нагоди відбувся у Свято-Михайлівському храмі ПЦУ у селищі Івонченці, де зібралися священники та віряни ПЦУ, науковці і громадськість. Собор здійснив організаційне оформлення Української автокефальної православної церкви на засадах автокефалії, оголосивши недійсним акт від 1686 року про підпорядкування Київської митрополії московському патріархату. Це одна з найбільш знакових подій історії України 20 ст, - говорить Регіональний представник Українського інституту національної пам'яті Олег Пустовгар.

Олег Пустовгар - регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області: Саме тоді почався шлях України до своєї незалежної православної церкви. І ця боротьба тривала упродовж фактично 100 років. Традиції розгромленої уже комуністами УАПЦ були продовжені на еміграції в українській діаспорі, і в 1990-му УАПЦ була відновлена, і її вже в Україні очолив уродженець Полтави, племінник С. Петлюри Патріарх Мстислав.


Шлях до Першого Всеукраїнського православного Собору слід розглядати крізь призму подій української революції 1917-21 років, - зазначає Олег Пустовгар.

Олег Пустовгар - регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області: Якраз уже через місяць після створення Центральної ради у квітні 1917 року було проведено Київський єпархіальний з’їзд, на якому було сформовано оргкомітет зі створення Собору.

Історики розповіли присутнім про кожен етап формування Української церкви: як вона знищувалася радянською владою, як була відроджена у 1990 році, як 2018-го року об'єдналися УАПЦ та УПЦ КП в ПЦУ та про історичне значення Томосу.

Людмила Бабенко - професор ПНПУ ім.В.Г.Короленка, завідувач кафедри історії України: Українська автокефальна церква - це церква-мучениця. Тому що вона належить до тих церков, які були знищені через фізичне винищення, репресії і заборону діяльності. Це була церква, яка постійно перебувала з моменту створення, від витоків 1917 р до Собору 1921, і аж до 1930, постійно була під наглядом радянських спецслужб.


Українську автокефальну церкву ототожнювали з українським буржуазним націоналізмом, петлюрівщиною, бо вона народилася в роки української революції, - додає Людмила Бабенко.

Людмила Бабенко - професор ПНПУ ім.В.Г.Короленка, завідувач кафедри історії України: Тому що її ініціатори асоціювали свою церкву з українською державою, вони говорили: одна держава - одна церква. Поступовими арештами, починаючи з 1927 р, церкву обезголовили. Зрештою, церковний собор 1930 року поставив крапку в історії цієї церкви в Радянській Україні. Глава церкви, легендарна постать В. Липківський, був розстріляний 1937 р, як і десятки його сподвижників.


Та якби не надскладний період боротьби за автокефалію, не було б, власне, і помістної Української церкви, - зауважує Архієпископ Харківський і Ізюмський Афанасій.


Афанасій (Шкурупій) - Архієпископ Харківський і Ізюмський, письменник, журналіст: Власне, не було б мабуть і можливості утворення помістної православної церкви України і отримання Томосу, тому що не було б того підґрунтя, на якому нинішня церква отримала Томос і вселенське визнання.


З нагоди 100-річчя Першого Всеукраїнського Православного Собору Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті провів презентацію нового тематичного відеоролика «Протистояння двох світів» з циклу «Події епохи».