Під диктовку Андруховича полтавці написали радіодиктант національної єдності

Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім.Олеся Гончара вже сьомий рік поспіль стає майданчиком для проведення радіодиктанту, приуроченому до Дня української мови і писемності. Як зазначають у книгозбірні, кількість охочих долучитися до всеукраїнського мовного флешмобу щороку зростає.

Наталія Фенько, в.о. заступника директора з науково-бібліотечної роботи: Найчастіше це приходять юнацтво, молодь і їхні наставники, вчителі, викладачі, і приходять люди елегантного віку, адже мовлення, грамотність, це актуально і сучасно в будь-якому віці.

Цьогорічний радіодиктант читав відомий письменник Юрій Андрухович. Для українців він написав твір «Слідом за пам’яттю», що є початком його майбутнього роману.

Вікторія Піскова, модераторка диктанту у бібліотеці: Досвід показує, що оскільки щороку текст авторський, то написати бездоганно його дуже важко. Бо ж автор вигадує так, щоб можна було над чим подумати нам тим, хто пише. Але можливо. У нас у пригоді стане український правопис, який може будь-хто зараз розгорнути, перевірити і подивитися якесь правило, переглянути. Це не заборонено.

Сьогодні радіодиктант пишуть учні 8 класу Полтавського ліцею №33. Кажуть - прийшли перевірити власні знання з рідної мови.

Ярослав Терещенко, учень 8 класу Полтавського ліцею №33:
Нам вчитель української мови запропонувала разом з нею написати диктант. Вона запропонувала піти в бібліотеку.

Катерина Жолоб, учениця 8 класу Полтавського ліцею №33: Мені цікаво спробувати, я тут вперше. В школі навчаюся добре, але хочеться перевірити свої знання. 


Диктант написали за мало не рекордні 20 хвилин, адже Юрій Андрухович читав текст надто швидко, каже вчителька української мови Полтавського ліцею №33 Катерина Шевченко.

Катерина Шевченко, вчитель української мови та літератури Полтавського ліцею №33: Учні звикли сприймати нас, як вчителя, бо ми дотримуємося обов’язково всіх норм написання. Це орфоепічні норми проголошення, це пунктуаційні, паузи: короткі, довгі. Звичайно, людина, яка представляла цей диктант, це людина творча, неординарна, людина-письменник. Звичайно, ми не можемо пред’явити йому таких великих претензій, але дітям було дуже складно. Темп написання самого диктанту надзвичайно швидкий. У передостанньому абзаці я навіть не дописала речення, а вже дописувала його у повторі.

Для Полтавщини День української мови відіграє особливе значення, адже нову літературну українську мову формував наш земляк Іван Котляревський.

Микола Степаненко, мовознавець: Полтавщині випала особлива роль, оскільки наш наддніпрянській говір сформував осердя української літературної мови. Але, на привеликий жаль, сьогодні в центрі України, в її духовній столиці, українській мові ще не відведено належне місце.

Нині полтавці, які свого часу дали основу для мови, здебільшого розмовляють відомим на всю країну суржиком, який виник в Україні як явище через тривалу політику русифікації:

Микола Степаненко, мовознавець
: Суржик - це потворне явище, яке мутоване, яке сформувалося здебільшого на українсько-російській традиції, оті злиття мов, які були. Говорити, чого більше: українського чи російського в суржику, важко. Важливо просто викорінити його.


Ми запитали у полтавців, якою мовою вони спілкуються та чи намагаються позбутися суржика?

Я намагаюся літературною українською розмовляти, іноді виходить, іноді не дуже. Але стараюся прибирати зі своєї мови суржик.

На Західній Україні були, то нас відразу запитували: або Полтавська, або Харківська область? З нашим суржиком кругом пізнають. Пробуємо, поправляємо себе українським словами, стараємося.

Частіше російською, але володію і українською, на роботі – українською.

Я російською. Знаєте, я думаю, що краще говорити на тій мові, на якій зручно спілкуватися, але чистою мовою.

Ті, хто у нас говорять українською, говорять чистою мовою. Гарною чистою українською. Не на суржику. Я говорю російською.

Українською розмовляємо і любимо українську мову. А таке, як полтавський суржик теж є, безумовно, а як же без нього. Це ж наше, рідне, його нікуди не дінеш. Цим, мабуть, і відрізняється Полтавщина, у неї є свій говір, свій акцент, і смак в цьому.