Помідори зі смітника та старий матрац: у Полтаві 20 років живе безхатченком Олександр Кошильов

Так розпочинається день безхатченка Олександра Кошильова. Він понад 20 років живе на вулиці та харчується тим, що знайде у сміттєвих баках.

Домівку ж свою чоловік, так би мовити, пропив ще в далеких 90-х після смерті матері. І наразі його домівкою слугує старий матрац, що біля центрального ринку. Проте таке життя пана Олександра цілком влаштовує, говорить він, і допомоги отримувати він не бажає.

Олександр Кошильов — безхатченко: Я бомжую із 1998 року, я вже старий бомж. Коли матушку поховав, тоді й почав бомжувати. Я тут сплю, а взагалі їм з бачків, тут пройдуся і знайду, ковбасу сервілат їм. Вони мене не влаштовують, ті служби. Вони не годяться для допомоги. Це я вирішую сам свою долю і вирішую її сам, мене влаштовує.

Продавці ринку стурбовані, говорять — чоловік може замерзнути взимку. Оскільки безхатченко відмовляється від поселення його в соціальні центри, продавці мають намір його силоміць туди відвезти.

Олексій — продавець на ринку: Йому пропонують кожну зиму, аби він сидів у теплі, але там одна умова — не можна пити, а тут же свобода — пляшки здав, коробки здав і життя прекрасне. Він сам просто не хоче, йому завжди пропонують жити там, де тепло, там, де годують, де постіль. Він дуже розумний, начитаний. Просто що він звик тут на смітнику їсть, спить.

У центрі адаптації для бездомних та звільнених з місць позбавлення волі говорять: аби скористатися їх послугами, людина має сама звернутися. У працівників центру немає повноважень перевозити безхатченків до них, зазначає фахівець центру адаптації Максим Жмудь.

Максим Жмудь — фахівець із соціальної роботи центру адаптації для бездомних та звільнених з місць позбавлення волі БО «Світло надії»: Послугами центру може скористатися будь-хто за потреби. Для цього людина має сама до нас звернутися, у нас в штаті немає соціальних працівників, які б їздили по місту і збирали бездомних.

Самостійно ж Олександр Кошильов не бажає звертатися до центру адаптації, бо говорить — там не можна вживати алкогольні напої, а без них чоловік уже не уявляє свого життя.

Олександр Кошильов, безхатченко: Я просто на світ тверезими очима не можу дивитися. Вип’ю, під шафе, і мені тоді нормально.

Поліцейські у цій ситуації теж безпорадні, адже безхатченків переміщають у соціальні центри лише за їх згодою, якщо її немає, то людина залишається на місці, де їй комфортно.