В Україні відзначають День працівників радіо, телебачення та зв’язку

16 листопада в Україні — день працівників радіо, телебачення та зв’язку. Усі ці люди роблять потужний внесок у зміцнення інформаційного простору.

Вітаємо себе і колег зі святом! Працюймо чесно і цікаво заради глядачів!

Іванна Дімова, кореспондентка: Ми щодня у вирі полтавських подій аби ви, наші глядачі, отримували найоперативніші та найцікавіші новини. Часто ми виходимо у місто і запитуємо вашу думку з приводу того чи іншого питання. Але сьогодні все навпаки. Полтавці запитують телевізійників.

Де і як ви знаходите теми для сюжетів?

Ірина Давва, журналіст: Зазвичай люди думають, що нас запрошують на зйомку. Але це не так. Ми завжди шукаємо теми самі. Це можуть бути як якісь законопроектні рішення, це можуть бути люди, які звертаються до нас з якимось проблемами. Також люди думають, що у журналістів о шостій закінчується робочий день. Але ми можемо вийти і о восьмій, спостерігати проблемні ситуації, і вже думати на наступний день: о, це буде доречна класна тема.

Чи можна робити журналістом без спеціальної освіти?

Ольга Козіна, журналістка: В моїй практиці таке було. На радіо я пропрацювала 20 років. У нас була ціла команда, плеяда радіоведучих, FM-радіоведучих, які вели хіт-паради та музичні програми в прямому ефірі. Вони були без спеціальної освіти: філологи, математики.

А можна і навпаки: мати дві-три вищі освіти, дуже багато сертифікатів з різних медіатренгів, але нічого собою не представляти. Якщо ти людина не харизматична і в тебе немає в крові такого двигуна журналістського пошуку.

Що найбільше вас дратує під час зйомок?

Олександр Сорочан, оператор: Ми працюємо з людьми. А деякі досі не відрізняють відеокамеру від фотоапарата. Часто мене дістають: мене не фотографуйте. Я кажу: ви мені і не потрібні, я набираю відеоряд. Часто ще таке буває, коли тебе відправляють на зйомку, там 5 хвилин дається і тобі потрібно для сюжету набрати відеоряд, і журналісту десять синхронів, і все це потрібно якось встигнути.

Що найбільше подобається у професії?

Анна Литовченко, журналіст: Я люблю журналістику за імпровізацію, за непередбачуваність і за творчість. В цьому стані я кайфую і живу.

Який кар’єрний зріст може бути у журналіста на телебаченні?

Ольга Юровська, головний редактор телеканалу: Всі знають відому фразу: «Поганий той солдат, який не мріє бути генералом». Так ось практично кожен журналіст мріє бути редактором. Це його кар’єрне зростання: творчий редактор, новинний редактор. Але, коли ти потрапляєш в крісло редактора, хочу сказати із власного досвіду, ти знову мрієш про «поле», знову мрієш бігати на зйомки, ставати свідком подій і розповідати про те, що відбулося у місті чи в країні. Тому кар’єрний зріст — це питання таке відносне.

Які ви можете дати поради починаючим журналістам?

Ігор Кужик, директор телеканалів ІРТ та Місто+: Журналістом чи телевізійником не просто так взяти і стати. Ним обов’язково потрібно народитися. Журналіст — це покликання, яке йде з середини. Він повинен бути з одного боку допитливим, навіть трішки нахабним в деяких випадках. З іншого боку він повинен бути відповідальним і збалансованим. Тому що справжя журналістика — це об’єктивна передача інформації, події глядачу, слухачу чи читачу.

На телеканалі немає роботи окремого працівника. Все, що виходить в ефір — продукт цілої команди. Щодня це для нас нові завдання, нові виклики