Сьогодні — 30-річчя Всеукраїнського референдуму про незалежність України

ФОТО: УНІАН. Мітинг на площі Жовтневої революції (зараз Майдан Незалежності) на підтримку Незалежності України в Києві в серпні 1991 р.
ФОТО: УНІАН. Мітинг на площі Жовтневої революції (зараз Майдан Незалежності) на підтримку Незалежності України в Києві в серпні 1991 р.

Постановою Верховної Ради Української РСР «Про проголошення незалежності України» від 24 серпня 1991 року ухвалено рішення щодо проведення всеукраїнського референдуму на підтвердження Акта. 11 жовтня 1991 року постановою Верховної Ради України затвердили текст бюлетеня та звернення до народу. 1 грудня 1991 року Український народ підтвердив прагнення жити в суверенній державі та заклав підвалини для державотворчих процесів у незалежній Україні.

Бюлетень референдуму містив текст Акта проголошення незалежності України і запитання «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» із двома варіантами відповіді: «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую». Спеціальне звернення Верховної Ради України містило також заклик до громадян України підтримати Акт: «Співвітчизники! Будьмо єдині в прагненнях наших, в розбудові незалежної державності України! Наша земля пережила багато кривд і страждань, неволі, лихо засівало її — тож 1 грудня сама історія дає нам шанс, можливо останній, стати справжніми громадянами, творцями своєї держави, будівниками «власної хати», де панують «своя правда, і сила, і воля».

У 27 адміністративних одиницях України відбувся плебісцит: 24 області, Автономна республіка Крим, Київ і Севастополь; 84,18% тих, хто мав право голосу, а це 31 891 742 виборці, взяли участь у референдумі; 90,32% тих, хто брав участь, або 28 804 071 громадянин, висловилися на підтримку незалежності, повідомляють в Українському інституті національної пам’яті.

ФОТО: Liu Heung Shing (AP). Під час голосування на Всеукраїнському референдумі за незалежність України та президентських виборах. Київ, 1 грудня 1991 року

Одночасно із референдумом українці обирали першого Президента. Тодішній голова Верховної Ради Леонід Кравчук 30 серпня 1991 року підписав Указ Президії Верховної Ради «Про заборону діяльності Компартії України» і того ж дня вийшов із її лав.

ФОТО: TASS. Кандидат у президенти України, тодішній голова Верховної Ради Леонід Кравчук під час голосування на Всеукраїнському референдумі за незалежність України та президентських виборах

На президента, крім Леоніда Кравчука, балотувалися ще п’ятеро висуванців від громадських і національних рухів. Вони не змогли узгодити єдину кандидатуру. 61,59% голосів (19 643 481 виборців) підтримали Леоніда Кравчука. Він посів перше місце в усіх регіонах, крім Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей. Там переміг В’ячеслав Чорновіл, який загалом набрав 23,27% (7 420 727 голосів). 5 грудня 1991 року у Верховній Раді відбулася інавгурація Леоніда Макаровича Кравчука, який став першим Президентом України.

Після 1 грудня Україну почали визнавати інші країни світу. 2 грудня — Канада і Польща, 3-го — Угорщина, 4-го, коли ЦВК підвела підсумки плебісциту, — Латвія і Литва. 5-го — Російська Федерація, Аргентина, Болгарія і так далі. 5 грудня Верховна Рада проголосила в «Посланні до парламентів і народів усіх країн»: «Договір 1922 року про утворення Союзу РСР Україна вважає відносно себе недійсним і недіючим».