Неймовірна історія собаки Степанича: покинутого незрячого пса з Полтавщини забрала родина з Великобританії

Пса, якого викинули на вулицю через те, що він став старим та осліп, і який пів року шукав господаря, забрала родина з Великобританії, і тепер він живе, оточений турботою та любов’ю. Докладніше про це — у сюжеті Ольги Козіної.

В одному з сюжетів ми вже розповідали про цього сліпого собаку на ім’я Степанич. Саме у такому виснаженому стані рік тому його знайшли небайдужі у м.Гребінка.

Півроку пес жив в одній з ветклінік Полтави, де його лікували та шукали йому нового господаря. Швидше за все, старий та незрячий собака просто став непотрібним і його викинули на вулицю, — припускають зооволонтери. Здавалося б, знайти нову родину у цьому випадку практично нереально. Але вона знайшлася. І тепер пес живе у гарному будинку у столиці Шотландії, розповідає Наталія Оскар, яка увесь час опікувалася Степаничем.

Наталія Оскар — зооволонтер: Історія Степанича дійсно варта уваги. Це доречно сказати, не було б щастя, та нещастя допомогло. Ще рік тому ця тваринка блукала виснажена містом Гребінка, він був дуже виснажений. Зовсім сліпий, він не бачив, куди він іде, його могла збити машина. Він їв сміття, тому що у його шлунку були сміттєві пакунки.

Наталя залучила кращих ветеринарних лікарів та разом з ними забезпечила перетримку і реабілітацію для Степанича.

Анастасія Козка — ветеринар-терапевт:Він до нас поступив дуже в тяжкому стані, у нього була виражена кахексія — дуже низька маса тіла, він був дуже зневоднений. Йому було тяжко орієнтуватися в просторі, і він перший місяць звикав до наших голосів, тільки чув голоси наших працівників, починав виляти хвостиком.

Тут для чотирилапого зробили просторий бокс, підібрали спеціальний раціон, регулярно зважували. Сподівалися повернути зір, тому возили до Києва до офтальмолога, але той діагностував невиліковну катаракту.

Наталія Оскар — зооволонтер: Тим паче, йому все одно усміхнулася удача. Тому що собака, яка вчора помирала на вулиці в м.Гребінка, зараз живе у Великій Британії, у Шотландії. У двоповерховому будинку, в гарній сім’ї. Хлопчик кладе голову йому на «плечі» і каже my friend, що означає «мій друг».

Історія великого сліпого собаки з Полтавщини підкорила подружню пару з Единбурга — Кару і Вільяма, які побачили його фото в Інтернеті. На перевезення Степанича в Единбург не пожаліли 800 фунтів стерлінгів. За цю суму могли придбати породисте цуценя, але обрали саме його — каже Наталія. Тепер його звати Фреді, і в цій родині він не пес, а член сім’ї.

Якщо в родині якесь свято, роблять сумісні фото, то нацих фото буде і наш Степанич. До нього відношення, як до дитини. Ніяких ланцюгів, ніяких будок, він спить на дивані. Зараз готуються до різдвяних свят, спить під ялинкою. Він виграв лотерею!



І це ще одна історія з хеппі-ендом. Історія з яскравим контрастом між людською жорстокостю та людяністю.