Полтавський апеляційний суд відпустив на волю обвинуваченого в смертельній ДТП на Київщині Станіслава Сторожика

Подія сталася у 2017 році, коли 13-ти річна школярка Анна Шевчук разом із сестрою чекала на обочині, аби перейти на інший бік вулиці через пішохідний перехід. Дівчина загинула на місці. Чоловіка засудили до 8 років позбавлення волі, але нині він — на свободі. Наші кореспонденти про цю ситуацію дізнавалися більше.

Цю усміхнену дівчину на фото звали Анна Шевчук. 22 червня 2017 року життя її родини змінилося назавжди. У той день 13-річна Анна Шевчук разом зі своєю старшою сестрою Оленою підходили до будинку в селі Тарасівка Києво-Святошинського району. Раптово на перехресті молодшу дівчинку збив легковий автомобіль ВАЗ. Від удару дитину разом із велосипедом відкинуло на кілька метрів.

Олена Шевчук, сестра загиблої школярки: Дивлюся, сестричка стоїть біля «брівки», зупинилася, велосипед тримає в ручках, дивиться вправо-ліво. І тут буквально за секунду на величезній швидкості, більше ста кілометрів, цей вбивця Сторожик її зносить.

За кермом автомобіля перебував 47-річний Станіслав Сторожик, який За словами родичів, навіть не підійшов до збитої ним дівчини. Нині винуватець смертельного ДТП через рішення Полтавського апеляційного суду — на волі.

Людмила Шевчук, мати загиблої школярки: На шаленій швидкості її насмерть збив Сторожик Станіслав Миколайович, вбивця моєї дитини. Він був під наркотичними діями, це бачило дуже багато людей, бо на мій крик збіглося півсела. В цієї особи не взяли аналіз на алкогольне сп’яніння, ні на наркотичне сп’яніння, ні на що. А в моєї мертвої дитини на це все побрали.

Родичі загиблої та правозахисниця говорять, були шоковані слідством. Слідчий протягом двох місяців не визнавав матір загиблої дівчинки — Людмилу Шевчук — як потерпілу. А сам Станіслав Сторожик, говорить жінка, відверто знущався з родини.

Людмила Шевчук, мати загиблої школярки: Писали, що моя дитина кинулася під колеса, що ми неадекватна сім’я. Що ми ведемо неправильний спосіб життя. Він й алкоголіками ображав, й говорив: «Твоя дура була не в тому місці не в той час».

Жінка стверджує, глузування з родини та публічні образи лунали в бік сім’ї Шевчуків від обвинуваченого ледб не на кожному засіданні суду. Та все ж родині й небайдужим односельцям вдалося зрушити слідство з місця, після чого справа потрапила до Києво-Святошинського районного суду. Там 10 червня 2019 року Станіслава Сторожика суд засудив на вісім років позбавлення волі. Чоловік після цього подав апеляцію.

Наталія Улянова, адвокат потерпілих: Після того рішення першої інстанції було переглянуто Київським апеляційним судом, колегія фактично залишила вирок в силі, від першої інстанції. Досить ретельно вивчили справу й залишила вирок без змін.

Після того, як Станіслава Сторожика затримали та доставили до місця відбування покарання на Полтавщині, він написав клопотання до Полтавського районного суду. Чоловік просив звільнити його з-за грат на підставі закону про амністію. Суд клопотання відхилив. Однак обвинувачений направив листа ще й до Полтавського апеляційного суду.

Наталія Улянова, адвокат потерпілих: Вирок є, він набув законної сили. Але до нього застосували вже рішенням Полтавського апеляційного суду, головуюча суддя Харлан, 8 грудня до нього було застосовано Закон про амністію 2016 року.

Зрештою, Полтавський апеляційний суд випустив винуватця смертельного ДТП з тюрми. У новому вироку суддя зазначив, що злочин, внаслідок якого загинула дитина, «не є особливо тяжким», під час ДТП Сторожик не був у стані сп’яніння, а ще мав на утриманні неповнолітню дитину. Відтак, полтавські служителі Феміди вирішили, що чоловіку не обов’язково перебувати за гратами. А ось права на керування автомобілем суд вирішив Сторожику не повертати.

Ми зв’язалися зі стороною обвинувачення, телефоном адвокат Станіслава Сторожика повідомив: його підзахисний дійсно скористався своїм правом на апеляцію, нині все — в межах чинного законодавства.

Родина загиблої дівчинки не збирається миритися з ситуацією. Говорять: будуть звертатися до Державного бюро розслідування, аби ті дали еспертну оцінку слідчим діям. А далі — до Європейського суду з прав людини.