Різдвяні традиції очима класиків української літератури: як святкували на Полтавщині

Відомі класики української літератури створили безліч творів, які розкривають дух Різдва та розповідають про традиції нашої країни. Наукові співробітники музеїв Полтави упродовж багатьох літ вивчали зимові старовинні обряди та звичаї, які були притаманні саме нашому краю на Різдво.

Іванна Дімова, журналістка: Із творів української літератури ми дізнаємося про те, як святкували Різдво 100, 200 і навіть 300 років тому. Про найвідоміші різдвяні традиції вже зняли не один кінофільм. А про те, як святкували це свято у родинах письменників, які жили на Полтавщині, — дивіться далі.

У сім’ї Володимира Короленка перед Різдвом у вітальні ставили великі столи, і дорослі з дітьми сідали малювати іграшки для ялинки. У музеї розповідають: найпопулярнішими були фігурки ряджених. Сам же Короленко описав Святвечір у своїх спогадах.

Людмила Ольховська, науковий співробітник Полтавського літературно-меморіального музею В.Короленка: У нас в цей день не їдять до першої зірки. Ввечері стіл був накритий білосніжною скатертиною, на столі сіно, а в кутку сніп. Після того, як уже закінчиться трапеза, то для дітей запалюють велику ялинку.

Для письменника Різдво було улюбленим святом, адже його мати в цей день святкувала іменини. Через те, що вона мала польське походження, у сім’ї класика деякі традиції стали інтернаціональними.

Людмила Ольховська, науковий співробітник Полтавського літературно-меморіального музею В.Короленка: І на столі, що прикмето, у них була риба завжди запечена. Це така польська традиція. У нас то була гуска на столі різдвяна, а саме в родині Короленка запікали рибу.

Любили Різдво і в будинку Панаса Мирного. У своїх щоденниках він згадував, як на Святий вечір разом із батьками у залі усі молилися перед образами. А вже за вечерею згадували і живих, і тих, кого немає на цьому світі. Також є спогади, що до його Полтавського будинку приходила на Різдвяні свята Кобищанська молодь. Тут вони колядували, щедрували, і ніхто з цього дому не йшов без подарунка.

Ольга Тютюнник, науковий співробітник Полтавського літературно-меморіального музею П.Мирного: У дитячій кімнаті в нашому музеї досі зберігаються дитячі скриньки. Одна з них навіть підписана іменем середнього сина — Миня. І в ці скриньки батьки клали дітям подаруночки і солодощі до Різдва.

А за часів Івана Котляревського Різдво було суто церковним святом. 7 січня усі родинами йшли до храму, і тільки потім сідали за святкову трапезу.

Лариса Лобінцева, науковий співробітник літературно-меморіального музею І.Котляревського: Ходили з кутею до хрещених батьків. Котляревський не мав своїх дітей, але він був завідувачем будинку для виховання дітей збіднілих дворян і любив дітей, обдаровував їх пряниками, грошинка якась. І, звичайно, він брав участь у таких приємних святах.

На Різдво будинок Котляревського прикрашали витинанками, а головною окрасою оселі була ялинка. Якщо нині її неможливо уявити без скляних іграшок, то на межі XVIII і XIX століть її наряджали пряниками, горішками, яблуками та паперовими виробами.