У Миргороді до літа планують збудувати музей козацького стану
Просто неба звели оглядову та сигнальну вежі, два курені, капличку, млин, 5 редутів та стовб ганьби. Які ще цікаві експонати можна буде побачити — дізнавались наші миргородські колеги.
Школяр Артур Романенко — один з наймолодших козаків Миргородського полку. Хлопцеві 17. Він уже вміє заряджати гармату, танцювати бойовий гопак, вправлятися з шаблею та луком. У вільний від навчання час він допомагає будувати та облаштовувати етнографічну виставку «Козацький стан».
Артур Романенко, член районового товариства «Миргородський полк українського козацтва»: Чим можу, тим допомагаю. То в будівництві, то по дрібницях. Також допомагаю проводити масові заходи. Воно до душі. От рідне таке.
Отаман миргородського полку Микола Коваленко пригадує: ідею облаштувати таку ось виставку під відкритим небом виношували давно. Проте задум вимагав чималих фінансових вкладень. Оформивши думки в проєкт, взяли участь у Громадському бюджеті міста та отримали грант у сумі 200 тисяч гривень.
Микола Коваленко, отаман районового товариства «Миргородський полк українського козацтва»: У 17-ому році виграли грант. Грант в основному пішов на пиломатеріали і на матеріали. Все решта — ми робили безкоштовно, у вільний час.
Вкластися в такий бюджет, звичайно ж, не вдалося. На цьому етапі на об’єкт витратили значно більше коштів.
Микола Коваленко, отаман районового товариства «Миргородський полк українського козацтва»: Ну, десь 300 тисяч. Але я хочу ще наголосити! Це і козацькі гроші. Безкоштовно, які купляли, привозили. Це ще також нам допомагали меценати.
Будівельників до робіт не залучали. Усе, зведене на території «Козацького стану», — справа рук самих козаків. Говорять, працювали за принципом: «Очі бояться, руки — роблять».
Сергій Литвин, член районового товариства «Миргородський полк українського козацтва»: Коли ми прийшли сюди, тут була просто площадка, те, що нам виділили, і тут нічого не було. І оце все збудувать, спроектувать і щоб бачити його…. У нас в козацтві мало фахівців, які з деревом зв’язані, взагалі з будівництвом.
Увага, постріл!
Уже зараз на подвір’ї «Козацького стану» можна почути постріли гармат. Ці дві гармати називають «салютними» та жартома між собою меншу з них кличуть «дівчинкою».
Є тут і такі гармати, з яких стріляти не можна, — муляжі. А ще тут звели оглядову та сигнальну вежі, два курені, капличку, млин, 5 редутів та стовб ганьби. Зараз добудовують комору та планують встановити криницю з журавлем. З трепетом ставляться до предметів старовинних. Один з таких — величезне корито вагою близько тонни. Говорять — знайшли його поблизу Остапівки та транспортували до Миргорода. Із цього корита, розповідають, чумаки напували волів. На камені витесана дата — 1897 рік.
Колоритний козак Сергій Остріжний переконує: відтворити козацький побут на території етновиствки вдалося досить точно.
Сергій Остріжний, родовий козак, гармаш районового товариства «Миргородський полк українського козацтва»: Ми повинні показати людям, які не знають, не бачили нашої історії, як жили козаки, який був в них побут, чим вони займалися. Бо деякі люди кажуть, що тільки знали грабувати. Ні, козаки споконвіку захищали свою рідну неньку Україну.
Завершити будівництво Козацького стану планують цього літа, хоча гостей на своїй території козаки приймають уже й зараз.