Пам’ятник Суворову встановили серед експонатів музею важкої бомбардувальної авіації у Полтаві

Національний герой Росії — в експозиції полтавського музею. На таку знахідку під час екскурсії натрапив містянин Костянтин Шахбанов. Мова йде про пам’ятник полководцю Олександру Суворову. Як цей експонат потрапив до Полтави — з’ясовували наші кореспонденти.

Ось на такий експонат під час прогулянки територією музею важкої бомбардувальної авіації натрапив полтавець Костянтин Шахбанов.

Костянтин Шахбанов, полтавець: Коли я продивлявся експонати, то звернув увагу на пам’ятник. Я у робітників запитав, що це за пам’ятник і чому вивіска була закрита. Вони мені нічого не відповіли і, більш того, почали себе дивно поводити.

Така реакція працівників музею підштовхнула полтавця до самостійного розслідування історії пам’ятника.

Костянтин Шахбанов, полтавець: Почав шукати в Інтернеті, на кого він схожий. Виявилося, що він схожий на національного героя Росії Суворова.

У музеї кажуть: пам’ятник Суворову опинився у них на території за рішенням комісії Міністерства культури України. І зараз має назву пам’ятного знаку.

Віктор Дейнега, директор музею важкої бомбардувальної авіації: У 1992 році на підставі рішення КМУ Суворовське училище був перейменований у Київський військовий ліцей імені Богуна. І у 2018 році даний пам’ятник був знятий у суворовському училищі. І у цьому ж році за рішенням комісії Міністерства культури України пам’ятник було демонтовано та передано до Національного історичного музею України в якості музейного експоната.

Копнувши далі, ми дізналися: ніякої комісії з цього приводу у 2018 році не було, а сам пам’ятник під опіку міг взяти один із колишніх випускників Суворовського ліцею. Про це нам повідомив тодішній голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Володимир В’ятрович, ексочільник УІНП: Ні, не було ніякого рішення. Насправді рішення ухвалювалося ліцеєм самостійно. Яка подальша доля отого пам’ятника, ми не мали жодного стосунку. Я взагалі вважаю, що не варто було його перевозити до Полтави. І не варто перетворювати Полтаву в одне із тих міст, де уславлюється російське імперське минуле.

Про те, що пам’ятником опікується приватна особа, яка, оформивши його як музейний експонат, намагається зберегти, погоджується і регіональний представник Українського інституту національної пам’яті Олег Пустовгар. Додає: пам’ятник Суворову після демонтування у 2018 році повинні були перенести до Ізмаїла, де мав би бути музей колоніального режиму. Щоб розібратися у ситуації, УІНП звернувся з офіційним листом до військового музею Міністерства оборони України.

Олег Пустовгар, регіональний представник УІНП: Зважаючи на те, що пам’ятник у Полтаві знаходиться у лічених метрах від Стіни пам’яті військовослужбовців та добровольців, які загинули під час збройної відсічі російської агресії, і експонування такого монументу викликає суспільний резонанс. Позиція інституту, зважаючи на те, що досі триває російсько-українська війна, полягає в тому, що пам’ятник може зберігатися у фондах Національно-історичного музею, однак доцільність його експонування варто обговорювати із фахівцями та враховувати позицію спільноти ветеранів.

Олександр Суворов був учасником придушення козацько-селянського повстання на Правобережній Україні 1768‒1769 років. Під керівництвом Суворова 1778 року відбулася насильницька депортація з Криму понад 30 тис. кримських християн, внаслідок якої загинуло близько половини переселенців. Суворов причетний до винищення частини ногайців — народу, який у XVIII ст. населяв землі Північного Причорномор’я. З «героїчного» пантеону Російської імперії культ Суворова успадкувала й радянська пропаганда, йдеться на сайті УІНП.

В офіційному листі УІНП зазначається: можливим «опікуном» пам’ятника Суворова є російський бізнесмен Костянтин Малафєєв, який є ініціатором канонізації полководця та вважається одним з головних організаторів збройної агресії РФ проти України. Ми ж продовжимо слідкувати за розвитком теми.

— А що це за пам’ятник?
— Ще не відкрили.
— А коли відкриють?
— Поки не зрозуміло. Недомовлено ще.
— Недомовлено?
— А хто не віришив?
— Звідки я знаю.
— Так він давно стоїть, так?
— Та ні, не так давно. Місяців півтора.
— А місяців півтора він тільки стоїть. Я зрозумів. Ну так, час якраз такий, щоб ставити пам’ятники Суворову.