На Алеї Героїв вшанували сьому річницю загибелі атовця Дмитра Коряка

«Брат» як його називали побратими, долучився до лав полку «Азов» у перші місяці війни. Він вірив у перемогу України і всіма силами намагався її наблизити. Та 11 лютого 2015 року хлопець загинув. Більше про нашого захисника — у спеціальному репортажі Анни Литовченко.

«В мене брат позивний, так мене нині звуть».

Юліан Матвійчук, побратим: Все покинув, пішов на Майдан. Сам ішов під оті кулі. Не жалів себе. У нього в голові була ідея про сильну, вільну Україну. І він все хотів зробити для того, щоб вона такою стала.

На Алеї Героїв у Полтаві рідні, друзі та побратими вшанували пам’ять добровольця батальйону «Азов» Дмитра Коряка. 11 лютого — вже сьома річниця від дня його загибелі.

Олександр, знайомий Дмитра Коряка: Каже: хочу бути міністром освіти. Кажу: навіщо ти хочеш бути міністром? Він каже: щоб виховувати дітей, які будуть розуміти, що таке Україна, що таке своя земля.

Андрій, побратим: Він не йшов на компроміси з собою, з своїм сумлінням. Такі люди як Дмитро, вони не лише залишаються в історії, — вони творять історію.

Мама полеглого на полі бою Дмитра Тамара Коряк згадує слова сина про війну. Каже: багато чого усвідомила з того, що він казав, лише після того, як 
все пережила сама.

Тамара Коряк, мати Дмитра: Дуже дивно, що декілька сот кілометрів іде війна, а ми робимо вигляд, що нічого не відбувається. Це було дивно, і це було йому боляче. Слава Україні! Героям слава!

За кілька днів до загибелі Дмитро Коряк у 2015 році дав інтерв’ю для документального фільму.

Дмитро Коряк, доброволець батальйону «Азов»: Все дуже просто: воюй за свою країну. Так війну не виграють, якщо кожен триматиметься за свою стріху.

Дмитро загинув під час штурму ворожого блокпосту поблизу селища Саханка.

«А досталось матуся — печаль за синка дорогого, який вийшов на бій, не злякався страшної грози».