Діти-сироти: чому розлучають братів. Історія полтавської родини

Троє братів з Полтавщини лишилися сиротами: мама хлопців померла від онкохвороби, а невдовзі в автокатастрофі загинув і батько. Після смерті батьків дітей виховувала бабуся. Вона живе разом із онуками у домі, який ще за життя придбала її донька, мама хлопчиків. Тепер дітей хочуть розлучити рідні сестри батька — вони прагнуть забрати рідного племінника, наймолодшого дворічного Іллю, а двох інших братів та бабусю виселити з батьківського будинку. Більше — дивіться у сюжеті.

«Щасливі молоді».

Велика полтавська родина. Троє діток. Тільки після трагічних подій все це зруйновано.

Ян, середній син: Де Ілля? Ви підкупили всіх і тепер хочете забрати його. Просто забрати так нагло. Як ви смієте забирати брата!

Це середній син полтавки Олени, яка померла від онкохвороби. Він лишився з бабусею та ще двома братами. А ось саме наймолодшого, дворічного Іллю, хочуть забрати сестри чоловіка Олени, який теж згодом загинув в ДТП. На очах знімальної групи молодшого Іллю забирають.

Коментарів уникають:

До побачення!

— А ви б могли б декілька слів…

Аргументуючи рішенням опікунської ради жінка забрала малого Іллю. Проте, документ нам так і не показала.

— А ви можете показати? Показати, підтвердити. Чому ви вирішили забрати?

До цих подій сім’я була щаслива, — говорить бабуся дітей — Ольга Борисівна. Донька пані Ольги вийшла заміж за Андрія і народила для нього третього сина — Іллю. Потім родина придбала будинок. Але після пологів, народження молодшого Іллі, в Олени діагностували рак.

Ольга Кацюба, бабуся дітей: Коли ми зробили томограф, то з’ясувалося, що це не проста пухлина і ми цілий рік вели боротьбу з цією хворобою.

Діагноз викликав сумніви, відбулись сеанси хіміотерапії, операції з видалення пухлини та інше, проте: «При поїздках вона здобула Ковід. Під час якого потрапила до реанімації, звідки вже не вийшла», — каже бабуся дітей Ольга Кацюба.

Після смерті матері, невдовзі в ДТП загинув її чоловік Андрій — рідний батько Іллі та вітчим двох інших дітей. Саме тоді в цій історії несподівано з’явилися сестри чоловіка.

Ольга Кацюба, бабуся дітей: Я не знайома навіть з його сестрами, бо сестри тут ніколи не були і ніколи їх не бачила, з ними я познайомилась на похоронах своєї доньки.

Віталій, старший брат: З приводу сестер взагалі нічого сказати не можу, бо бачив їх тільки місцями, коли з вітчимом проїжджали повз село і заїжджали може тільки якусь консервацію взяти. З’явилися перший раз тільки… Один раз бачив на весіллі і другий раз, коли мами не стало й Андрія.

Опікунська рада Шевченківської райради прийняла рішення віддати молодшого Іллю тітці.

Рустам Азізов, голова опікунської ради: Звертайтеся до оргвідділу або до голови. Я не голова, я начальник у службі дітей. Все. Крапка. Я не можу коментувати чому вас не допускають чи допускають.

Ян, середній син: Коли Андрій помер, коли ми всі жалкували ви документики забирали, підкупили всіх.

— Ольго Борисівно, дайте комбінезон, чобітки і шапку. Мені більше нічого не потрібно. Я забираю дитину.

— А одежу його?

— Ні. Мені не потрібно нічого. Я забираю дитину. Я приїхала за дитиною.

— Декілька слів, свою позицію аргументувати.

Сусіди переконані: розлучати дітей неправильно.

Тетяна Павлівна, сусідка: Цих людей кому дають опікунство ми їх не бачили тут, їх тут не було. Як опікунська рада ставиться до того, що у чужі руки віддавати дітей і їх розлучати я вважаю це неправильно.

Дехто з сусідів ледь стримує сльози.

Ольга Сергіївна, сусідка: Я навіть як бачила як Олена виходила, з двору її швидка забирала і дітки її проводили, плакали. Я не можу, я стара баба, мені шкода тих діток, що ось так з ними поступили.

А сусідка Наталія Гаврилюк переконана: єдиний мотив сестер, які забрали дворічну дитину — майно. Адже маленький Ілля — єдиний спадкоємець загиблого батька Андрія, від якого лишився будинок.

Наталія Гаврилюк, сусідка: У покійних батьків цих дітей Олени та Андрія не було тоді можливості оформити на себе цей будинок і вони хотіли оформити на Ольгу Борисівну, вона не змогла приїхати вчасно з Харкова і вони оформили цей будинок на матір Андрія тимчасово. Тепер вони вирішили цей будинок продавати і борються за Іллюшку тому що спадщина.

Нині бабуся дітей не знає де перебуває Ілля, бачити онука їй дають лише на 15 хвилин. Вона написала скаргу до правоохоронних органів, адже вважає дії опікунської ради неправомірними. Голова опікунської ради Рустам Азізов повідомив: перебуває на лікарняному, а з усіма питання пропонує звертатися до голови Шевченківської райради Сергія Хавренкова, адже саме він є керівником органу опіки.

Сергій Хавренков, голова Шевченківської райради: Попередньо дане питання було розглянуте на комісії захисту прав дітей, яка є дорадчим органом. Рішення було прийняте колегіально, голосування відбулося поіменно. Більшістю голосів було прийняте таке рішення. В силу викладених матеріалів інформації кожен з членів комісії на власний розсуд голосував.