Вулиці та провулки на честь Суворова перейменують у чотирьох громадах Полтавщини
Вулиці та провулки, названі на честь російського військового діяча Суворова, перейменують у Кременчуцькій, Оболонській, Гребінківській та Комишнянській громадах Полтавщини. Про це повідомив регіональний представник УІНП у Полтавській області Олег Пустовгар.
«Лише на Полтавщині, у різних громадах налічується 27 назв вулиць, провулків, площ на честь цього діяча Російської імперії й ката українського та польського народів. У лютому цього року у Полтаві було демонтовано пам’ятник російському військовому злочинцю Суворову, — говорить Пустовгар. — Це важливий крок вперед і тепер пора прибрати постать суворова та інших військових діячів Російської імперії й з топонімічної мапи Полтавщини».
Як зазначив Пустовгар, Полтавський офіс УІНП отримав з виконкомів громад Полтавщини відповіді на ініціативу щодо перейменування вулиць та провулків на честь російського полководця Алєксандра Суворова.
Вулиця і провулок Суворова у Кременчуці будуть перейменовані. Про це
йдеться у листі секретаря Кременчуцької міської ради Юрія Гриценка.
Голова Комишнянської селищної ради Володимир Харченко поінформував про початок проведення громадського обговорення з перейменування вулиць Суворова у селах Попівка і Дібрівка.
Заступник Гребінківського міського голови Валерій Зінченко повідомив, що провулки Суворова у Гребінці та селі Світанок будуть внесені до переліку топонімів на перейменування.
Сільський голова Борис Пустовойтов повідомив, що виконавчий комітет Оболонської сільської ради перейменує вулицю Суворова у селі Наталенки.
Пустовгар наголосив: «Присутність Суворова та інших військових діячів Російської імперії у публічному просторі є актом звеличення держави-окупанта. Альтернативи викоріненню російських імперських маркерів у назвах площ і вулиць не існує».
ДОВІДКА УІНП
У 1768‒1769 роках Суворов був безпосереднім учасником жорстокого придушення Коліївщини — козацько-селянського повстання в Правобережній Україні. Під керівництвом Суворова 1778 року відбулася насильницька депортація з Криму до тодішньої Азовської губернії Російської імперії понад 30 тис. кримських християн (греків і вірмен), внаслідок якої загинуло близько половини переселенців. Суворов причетний до винищення частини ногайців — народу, який у XVIII ст. населяв землі Північного Причорномор’я — території південних областей сучасної України. У 1794 р. очолюваний Суворовим російський каральний корпус жорстоко придушив польське визвольне повстання на чолі з Тадеушем Костюшком.