Щоденно сотні людей зі Східної частини України залишають свої оселі

Одні переселенці зі Сходу мріють про те, що вже зовсім згодом зможуть повернутися додому, інші ж хочуть залишитися в Полтаві на все життя, адже тут змогли віднайти затишок, тепло та підтримку. Такою є родина Кожевнікових, що покинула рідний Донецьк й оселилася в духовній столиці України.
Оксана Кожевнікова розповідає - покидаючи своє місто разом з чоловіком, двома дітьми й котами все ж сподівалися повернутися, проте згодом родині так сподобалось на новому місці, що вони почали обживатися.

Оксана Кожевнікова, переселенка з Донецька.
" От людей мы вообще в восторге, скажем так - плохих людей, в прямом понимании этого слова мы здесь не встречали вообще. У вас такой мягкий менталитет, поэтому у меня муж, сын пошел в школу здесь. Он адаптировался идеально и он сказал, что хочет здесь и остаться. Ну мы так хорошо подумали и решили, что мы останемся здесь. "

Покинувши в Донецьку квартиру, будинок і власний офіс, - розповідає жінка, з собою забрали заощадження, що відкладали на навчання доньки та дві машини, одну з яких довелося продати, щоб розпочати власну справу. Оксана говорить, що оскільки вони при собі мали заощаджені кошти їм було легше, ніж деяким іншим переселенцям.

Оксана Кожевнікова, переселенка з Донецька.
" Идти к кому-то на роботу тяжеловато в том плане, что нам уже не 15 и бьет по самолюбию, если честно. Поэтому мы решили открыть что-то свое потому, что у нас всегда было свое дело: у мужа - канцэлярия, у меня - наружная реклама И теперь изо всех сил стараемся, так сказать с ноля, конечно тяжеловато, но я думаю, что будет все хорошо. "

Жінка говорить, що не зважаючи на те що вона все життя про жила в Донецьку, Батьківщина для неї одна і крім України вона ніде жити не бажає.

Оксана Кожевнікова, переселенка з Донецька.
"Когда поняли, что там надолго, а может быть навсегда, я не имею ввиду войну, я имею ввиду ДНР. У нас чуть-чуть другие взгляды поэтому мы решили остаться здесь. "

Зараз родина розпочала нове життя: нову роботу, нових друзів і сподівається, що війна не зруйнує його вдруге.