Полтавці зустріли бійців, які півтора місяці були на війні

Напередодні, 14 серпня, у Полтаву повернулися наші захисники із 72 бригади, яка виконувала бойові завдання у Донецькому напрямку. Це хлопці — полтавські добровольці, які спершу були у підрозділах штату охорони територіального центру комплектування. Але після спеціального тренування наприкінці червня виявили бажання захищати Україну у зоні ведення активних бойових дій.

Із пораненнями, виснажені та незламні. У Полтаву повернулися добровольці, які останніх 1,5 місяці воювали на сході України у районі Бахмут. Сьогодні їх вітають з поверненням та з відмінним виконанням бойових завдань.

В’ячеслав Кокоєв, старший лейтенант зведеного підрозділу: Більшість людей — це мобілізовані військовослужбовці. До цього багато хто з них не був у бойових діях, багато хто не має військового бойового досвіду. Це були люди, яких мобілізували в роту охорони при різних районах. І тоді з добровольців цих підрозділів була сформована зведена полтавська штурмова рота для виконання бойових завдань вже безпосередньо на «нулі».

Перед відправленням на схід України, добровольці пройшли двотижневі тренування на полігоні, розповідає начальник Полтавського районного територіального центру комплектування Олександр Логвиненко.

Олександр Логвиненко, начальник Полтавського районного ТЦК та СП: Що було на них покладено, виконували на відмінно. Незважаючи на те, що було дуже гаряче і дуже важко. Навіть я не уявляв собі перед виходом, що ця війна така.

Тому що крім знань, потрібна і реакція, і швидкість. Дуже багато артилерії, не дають підняти голови, закопатися. Дуже розвинена у ворога електронна зброя. Але. всьому можна навчитися.

Серед тих, кого вітають з поверненням — полтавець Олександр Голуб. Додому він повернувся із пораненням. Каже: під час бойового завдання потрапили в засідку.

Олександр Голуб, доброволець зведеного підрозділу: Сам бій, як правило, не такий страшний, виявляється, коли поруч сміливі побратими. І не так воно все довго діється. Бій зазвичай дуже швидко проходить, тому найстрашніше — це саме очікування. У процесі бою — не болить. Адреналін гасить будь-які відчуття. І навіть страх.

Повернулися з війни полтавці у складі +1. Із собою на рідну землю привезли собаку Найду.

Юрій Боженко, старший сержант зведеного підрозділу: Ми виконували бойове завдання у селі Вершина і під час бою вона прибилася до нас. Провела з нами 3 доби. І в окопах була, і під обстрілами. А потім, коли була у нас заміна, ми виходили з цієї позиції на ППД, тобто місце, де розташовується рота, і вона поїхала з нами.

Зустрічає батька і маленька Марія. Дівчинка нам розповіла, що з татом постійно переписувалася і чекала додому з нетерпінням.

Марія, донька добровольця: Я у тата рюкзак випрошувала. І все. Знайшла якесь відео у тік-току і випрошувала. Я взагалі не збираюся в школу йти, але рюкзак для чогось знадобиться.

У кожного із них був свій стимул повернутися додому. І незабаром на Полтавщині стане на одне подружжя більше.