У Білицькій громаді стартувало громадське обговорення нових назв вулиць

Фото ілюстративне
Фото ілюстративне

Виконавчий комітет Білицької селищної ради на офіційному сайті громади оголосив про початок голосування та прийому пропозицій мешканців з перейменування вулиць, провулків та площ на території населених пунктів територіальної громади.

Оголошення оприлюднене на виконання рішення виконавчого комітету Білицької селищної ради «Про проведення голосування з питання перейменування вулиць, провулків та площ на території Білицької ТГ у формі електронного голосування» від 29.09.2022 р. №193, відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», ч. 4 ст. 1, ч. 5 ст. 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій».

З ініціативи Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті 29 вересня ц.р. рішенням виконкому Білицької селищної ради №93 було створено комісію з перейменування (найменування) вулиць, провулків, площ на території Білицької селищної територіальної громади. Її очолив перший заступник селищного голови Ігор Федь. До складу увійшли регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар, історик, краєзнавець, директор Білицького краєзнавчого музею Євгеній Калашник, очільники старостинських округів громади, співробітники виконкому, депутати селищної ради, керівники місцевих освітніх комунальних закладів.

Комісія затвердила до перейменування 90 назв топонімів з 235 як у Біликах, так і в селах громади. Наприклад, потребують зміни помилкові назви. Так «Шевченка» має звучати «Тараса Шевченка», «Котляревського» — «Івана Котляревського», «Гончара Олеся» — «Олеся Гончара», «Ф.Ф.Гопка» — «Фелікса Гопка». У свою чергу необхідна уніфікація неперсоніфікованих назв у Біликах як то «пров. Кобеляцький Лівий» (повинен звучати, як «Лівий Кобеляцький»; «І Набережна» у с. Бережнівка — «Набережна І» тощо. Потребують заміни русизми у назвах: «вул. Дорожна» у с. Бутенки, «вул. Овражна» у с.Рубани. Також до переліку увійшли назви, які звеличують СРСР і державу-окупанта. Це вулиці Дніпропетровська (назва похідна від колишньої назви міста Дніпропетровськ — на честь одного з організаторів Голодомору-геноциду 1932-1933 Григорія Петровського); Гагаріна — на честь радянського космонавта, уродженця Росії; російських письменників Пушкіна і Радіщева; звеличеного Йосипом Сталіним російського біолога і селекціонера-помолога з Рязанської губернії Росії Івана Мічуріна; Новгородського князя, канонізованого Російською православною церквою Олександра Невського, ім’я якого використовується ворожою російською пропагандою (зокрема, в розроблених у Кремлі методичках тамтешнім «пропагандонам» рекомендують проводити паралелі між війною проти України та…Невською битвою); Островського — комуністичного діяча, учасника боротьби проти УНР у складі бригади Котовського та частин особливого призначення Червоної армії (ЧОН), секретаря райкому комсомолу і кривавого чекіста, письменника, автора пропагандистського роману «Как закалялась сталь»; Колгоспна — на честь колгоспів, підприємств у СРСР, повністю підконтрольних компартійній владі, символу рабської експлуатації селян; Комунарська — на честь комунарів — поняття дорадянського розвитку комуністичної ідеї; російського комуністичного військового злочинця Ніколая Ватутіна; комсомолки Лізи Чайкіної й героя СРСР з російського регіону Башкорстан Матросова. Ці назви були елементами російської й комуністичної наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності, а надто після нападу російських ворогів на нашу державу.

Комісія підтримала пропозицію Євгенія Калашника щодо увіковічення у найменуваннях вулиць історичних назв регіону та видатних місцевих мешканців. «Ми маємо унікальну можливість, зафіксувати ті назви, які через сторіччя ніхто не згадає. Наприклад, серед 22 нових назв, на голосування виноситься назва „вулиця Боровиця“. Мало хто знає, що це найдавніша назва білицької вулиці, навіть давніша за назви вулиць у обласному центрі! Відома у документах 1730-х років, віднайдених у історичному архіві — прокоментував директор музею. — Багато сіл громади створено з дрібних хуторів, тож пропонується обрати саме їх назви як історичні, адже з плином часу вони стануть доступні лише дослідникам-історикам, а так перебуватимуть у громадському просторі. До того ж це привнесе елемент самобутності у топоніміку громади, а не кальку з десятків вулиць Калинових, Миру, Садових».

На голосування були подані такі історичні назви та назви топографічних орієнтирів: вул. Археологічна, пров. Боровиця, вул. Боярська, вул. Драбинівська, вул. Лісовий Хутір, вул. Малиніна Балка, вул. Мусієнків Хутір, вул. Преображенська, вул. Святодухівська, пров. Успенський, пров. Фортечний, вул. Холодний Яр, вул. Чумацька. Серед видатних біличан, уродженців та мешканців громади, іменами яких пропонується назвати вулиці, мешканці громади зможуть проголосувати за наступних:

— Василенко Віктор Іванович (1839 — 1914) — статистик, етнограф, дослідник народних художніх промислів Полтавщини. Творчий доробок — 9 монографій, 105 статей, словник. З 1905 р. мешкав у містечку Білики, де і похований.

Григорій Григорович Ващенко (1878 — 1967) — український педагог, викладав на Полтавщині та на Поділлі. У 1921 — 1923 рр. керує педагогічними курсами у Біликах. Мешкав у будинку по вул. Привокзальна, 87. Білицький період змальював у мемуарах «Історія однієї школи».

Жученко Федір (? — 1709) — полковник полтавський Війська Запорозького у 1659 — 1691 рр. Прибічник гетьмана Івана Мазепи. Мав у володінні сс. Жуки, Микільське, «січ» на р. Оріль. Серед інших заснував слободу Федорівка (нині частина Біликів). Наприкінці XVII ст. вона та землі сучасних сс. Жуки, Рубани, належали полковнику.

Замковий Валентин Полікарпович (1911 — 2003) — народився у Біликах. Письменник, енциклопедист, географ, краєзнавець; народився у Біликах в родині земського фельдшера. Автор підручників, першого роману про агрономів «Український хліб», мемуарів «У плині часу». Похований у м. Бахмут.

Кочубей Василь Васильович (1680 — 1743) полковник полтавський Війська Запорозького у 1727 — 1743 рр. Володів слободою Федорівка, отриманою у спадок від матері Любові Кочубей (Жученко), мав тут маєток.

Лата Анатолій Тихонович (1949 — 2016) — народився у Біликах. Поет, публіцист, краєзнавець, заслужений працівник культури, лауреат Премії ім. Панаса Мирного (2001), автор нарису «Білики: Історичне минуле в документах, спогадах і художніх творах», мемуарів «Там за гаєм — Ворскла»;

Ліщина-Мартиненко Іван Іванович (1883 — після 1929), український архівіст, викладач та громадський діяч. Народився у с. Федорівка (зараз у складі Біликів). Викладав у Варшаві та Полтаві. З 1917 р. активіст товариств «Просвіта» й «Українська культура». В період «червоного терору» вперше арештований ЧК. В ув’язненні розробив програму культурних заходів у тюрмах. Амністований. У 1923 — 1924 рр. завідуючий Полтавським губернським архівним управлінням. Вдруге арештований 10.09.1929 р. за антирадянську діяльність та участь в Спілці визволення України. Присуджено 10 років таборів та відправлено на будівництво Біломорканалу. Зник безвісти.

Панас Мирний, Рудченко Панас Якович (1849 — 1920) — український письменник і драматург. Автор романів «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія» та ін. Був частим гостем у етнографа В.І. Василенка в Біликах. У етнографічній збірці, укладеній в співавторстві з братом, зафіксована народна пісня з місцевого козацького фольклору: «У Біликах вогні горять, в чистім полі димно, Пішли наші козаченьки — тільки зброю видно…».

Проскурня Михайло Петрович (1947 — 2016) — народився у Біликах, навчався у Полтавському музичному училищі та Гадяцькому училищі культури. Вчитель Білицької музичної школи, позаштатний фотокореспондент районної газети «Колос», залишив безліч фотографій Біликів та сусідніх сіл.

— Рибалка Мішель Архипович, син Архипа Рибалки — офіцера Армії УНР, який емігрував з села Кустолові Кущі (нині Білицька громада). Народився 7.12.1933 р. у м. Санс, Франція, доктор філософії у французькій літературі, професор низки вищих навчальних закладів у США та Великобританії, провідний дослідник творчості Жана-Поля Сартра.

За ініціативи Олега Пустовгара до переліку нових назв, виставлених на голосування внесено видатних українців — як помітні постаті у подіях ХХ ст., так і у сучасній історії України: вул. Героїв Крут, вул. Героїв Небесної Сотні, вул Героїв полку «Азов», вул Леоніда Каденюка, Юрія Кондратюка, Сергія Корольова, Володимира Симиренка. Серед них і земляки: Левченко Андрій Іванович (1895 — 1923) — народився у Кобеляцькому повіті. Під час подій Української революції 1917 — 1921 рр. ватажок повстанських антибільшовицьких загонів. До них зібралося близько п’яти тисяч партизанів, які не сприймали чужу владу і більшовицьку продрозкладку. Повстання охопило більшість сіл сучасних Кобеляцької і Білицької громад. Радянську владу тут було фактично ліквідовано; Садовий Пилип Матвійович (1894 — 1921) — народився у Кобеляцькому повіті. Очільник української підпільної організації в кількох волостях Кобеляцького повіту, отаман селянського повстанського загону, який діяв і на території села Чорбівка Білицької громади.

На офіційному сайті громади поінформували, що кожен охочий мешканець Білицької селищної ради має змогу проголосувати до 3 січня 2023 року. Також, кожен може подати письмово або у електронній формі (на е-мейл чи гугл-форму) свої вмотивовані альтернативні пропозиції щодо назв вулиць у громаді до 3 січня 2023 року. По закінченню відведеного терміну комісія підрахує результати на відкритому засіданні та оголосить їх.

Полтавський офіс УІНП