Прокурорська перевірка

Мешканці гуртожитку товариства сліпих розповідають: звернулися до міської прокуратури, бо далі терпіти їм несила. Вони вже не перший рік живуть і працюють у жахливих умовах. За їх словами, підприємство «Полтаваелектроконтакт», де ці громадяни заробляють на життя, порушує усі норми. Взимку температура у цехах опускається до + 5, дихають шкідливими речовинами, а зарплата, кажуть вони, взагалі викликає сміх - інколи по 50 гривень на місяць. Головний інженер підприємства Станіслав Новохатько спростовує ці заяви. Каже, + 5 взимку не у цехах, а у нього у кабінеті.

Станіслав Новохатько
головний інженер «Полтаваелектроконтакт»
« - У них у цехах 12, 16 градусів тепла. А у гуртожитку - 18 - 20 градусів.
- А норма + 18?
- Так.
- Чому у них + 12, це ж порушення?
- Звичайно? Але де взяти гроші?»

Незгоден пан Новохатько і з заявами працівників щодо мізерних зарплат.

Станіслав Новохатько
головний інженер «Полтаваелектроконтакт»
«За 50 гривень не купиш пральну машину і супер-комп’ютер. Коли я мешкав у гуртожитку, у мене у кімнаті були вимикач і лампочка, і все!»

Головний інженер переконує: цехи регулярно провітрюють. Щоправда, інколи відчиняти вікна надто небезпечно - крізь них, начебто, лізуть крадії. Натомість у них є вентиляція, яка функціонує без перебоїв. Утім, цього нам не продемонстрували - мовляв, вмикач в іншому приміщенні. Щодо обладнання, представники підприємства переконують: усе справне і безпечне для людей із вадами зору.

Попри зауваження профкому, із 2010 року колектив перевели на триденний робочий тиждень. Слабозорі переконані: для того, щоб не нараховувати їм мінімалку.

Олександр Бондаренко
мешканець гуртожитку УТОС
«Вони мотивують це тим, що немає ринку збуту, влада не та, у всьому винен Китай. Але ж держава допомагає підприємству, дає гроші на станки.»

На підприємстві кажуть: у них дійсно скрутно з фінансами - недостатньо замовлень, аби працювати прибутково. «Полтаваелектроконтакту» потрібна допомога.

Неля Капінус
майстер «Полтаваелектроконтакт»
«У нас є УТОС, є влада. Я думаю, вони повинні допомагати слабозорим людям.»

Попри триденний графік незрячим доводиться проводити за станками 5 або навіть 6 днів на тиждень. При цьому робочий день інколи сягає 14 годин. Представники підприємства пояснюють: за день робітник має виконати певний обсяг роботи. І додають: затримуватися довше хочуть самі працівники, аби більше заробити. Хоча у табелях керівництво фіксує, що усі працюють від 3 до 6 годин на день.

Неля Капінус
майстер «Полтаваелектроконтакт»
«Припустимо, денна норма на одну людину у нас 400 патронів. За день працівник має зібрати 400 патронів, але хтось збере їх, скажімо, за годину, а хтось сидить над ними 2-3 дні.»

Мешканці гуртожитку зазначають: фактично, такого поняття, як соціальні гарантії, у «Полтаваелектроконтакті» вже не існує. Сліпих людей, які живуть в інших районах міста, на роботу вже навіть автобус не возить. Скрутно і з оздоровленням та відпочинком. Наприклад, Сергій Мегелик востаннє був на морі майже 10 років тому.

Сергій Мегелик
мешканець гуртожитку УТОС
«Стало набагато складніше із путівками. За літо на весь робочий колектив нам дають лише 2 або 3 путівки.»

У гуртожитку товариства сліпих негаразди із пожежною безпекою. Коридори захаращені мотлохом, меблями та іншими побутовими речами. Окрім цього, мешканці скаржаться на те, що ремонт, який зробили кілька років тому, був зовсім неякісним. В оселях гніє підлога та горить електропроводка. Усі ці проблеми зафіксували працівники міської прокуратури для подальшого розслідування.

Антон Гомля
старший прокурор м. Полтави
«Звісно, умови викликають безліч зауважень. Я вважаю, що ми разом із органами державного контролю міста будемо вживати заходів, аби усунути порушення та покращити умови проживання для мешканців гуртожитку.»