«Усі разом йдемо до перемоги»: протягом 9 років полтавські волонтери допомагають військовим

Генератори, окопні свічки, тепловізори, ліки, сітки, буржуйки — все це наразі шукають та збирають полтавські волонтери для наших захисників. Вони кажуть: боротьба триває, тому допомога військовим з кожним днем стає все потрібнішою. Про роботу одного з волонтерських штабів Полтави розкаже Анна Литовченко.

— Зараз нагально ми передаємо те, що треба хлопцям: теплі речі, термобілизну, каски ківларові, військові аптечки.

А ще генератори, окопні свічки, тепловізори, ліки, їжу та багато іншого. Вже протягом 9 років волонтер Наталія Костіна разом зі своєю командою доставляє на фронт. Каже: для неї війна почалася ще 2014-го, тому допомагати нашим захисникам — є нашим боргом.

Наталія Костіна, волонтер ГО «Агенція сталого розвитку»: Ми повинні їх підтримувати. Надихати морально, матеріально — все, що ми можемо ми повинні робити. Тому що це наша земля. Ми маємо її захищати і боронити для наших дітей, нашого майбутнього і кожного з нас. Наші патріоти, наші небайдужі волонтери, українці, не українці з-за кордону — у нас карта, мабуть, світу — стали нашими друзями. Всі допомагаємо.

Допомагаємо захисникам на різних напрямках. Де можемо приїжджаємо самі, де не має змоги — відправляємо поштою, — говорить пані Наталія. Додає: наразі готують допомогу хлопцям на Сумський напрямок.

Наталія Костіна, волонтер ГО «Агенція сталого розвитку»: Напрямки, на яких ми працюємо? Можемо сказати, на яких не працюємо. Не передаємо зброю. Все інше, що в змозі, ми намагаємося зробити. Дуже багато потреб у нас у маскувальній сітці, теплий одяг, окопні свічки, плівки, цвяхи. Дуже велика потреба в машинах.

Окрім потрібних речей, везуть до хлопців і дитячі малюнки та листи, які морально підтримують захисників та надихають їх до боротьби, — кажуть волонтери.

— Людям дякуємо, що допомагають! Будемо стояти до останнього!

Полтавка Ірина Іванова волонтерить з 2014. Тоді вона стояла на Майдані й готувала їжу хлопцям, а сьогодні плете для них сітки в надії, що вона врятує чиєсь життя.

Ірина Іванова, волонтер: Це у нас 8 чи 9 рулон по 100 метрів. Це лише з початку березня. В рулоні 100 метрів. Кілометр вже сплели. Ця сітка плететься десь 3 дні. Вона може не жити на війні і 3 хвилин. Раптом у хлопців якась НС, то вони рятуватимуть своє життя. Вони їх потребують постійно, і ми їх плетемо. Це розхідний матеріал.

Тетяна Голуб — з Охтирки. У Полтаві — з березня минулого року. Каже: волонтери ти почала з перших днів, як опинилася в місті.

Тетяна Голуб, волонтер: Одразу по приїзді я зрозуміла, що не зможу сидіти вдома. Я маю бути корисною, повинна щось робити, і долучилася до волонтерського руху. Плетемо сітки, пакуємо посилки, готуємо окопні свічки. Тільки разом ми зможемо перемогти.

Ганна Василівна також волонтерить з 2014. Її донька та зять — військові, тому, що таке війна вона знає не за словами.

Ганна Василівна, волонтер: Я прийшла сюди для того, щоб руками долучитися. На даний час я розриваю тканину чи ріжу тканину на шматочки для того, щоб дівчата могли плести. Ми всі разом ідемо до перемоги.