Полтава провела в останню путь захисника Дмитра Гуржія

У Полтаві попрощалися із військовим десантно-штурмової бригади Дмитром Гуржієм. Він пішов на службу у травні, а загинув 6 січня в районі населеного пункту Мар’їнка, що на Донеччині. Проводжали героя рідні, близькі та друзі.

У Полтаві попрощалися із військовим десантно-штурмової бригади Дмитром Гуржієм. Він пішов на службу у травні, а загинув 6 січня в районі населеного пункту Мар’їнка, що на Донеччині. Проводжали героя рідні, близькі та друзі.

— Чекала його 6-го числа на вечерю. Думала приїде. А він в цей день вже загинув.

Сьогодні у Полтаві попрощалися із захисником, який помер, боронячи нашу країну, Дмитром Гуржієм. У Свято-Успенському кафедральному соборі відбулося відспівування 42-річного солдата.

Сергій Байда, товариш загиблого: Ми дружили давно з ним. Разом в спортзалі тренувалися, разом допомагали один одному. Він дуже хорошою людиною був. Я дуже шкодую, що так вийшло. Він завжди був за Україну, за незалежність. Сам пішов добровольцем. Вічна пам’ять Дмитру. Ми його ніколи не забудемо.

У травні минулого року Дмитро був призваний Полтавським міським військкоматом до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Там до останніх днів і працював навідником аеромобільного батальйону.

— Цієї війни ми не хотіли. Ми змушені боронити свою землю. Кожен на своєму місці бореться із ворогом. Ми учимося бути одним цілим, як народ, як громада, як рід. А горе повинно об’єднувати.

Мама Дмитра померла ще в серпні минулого року. Зараз у нього залишилися лише дядьки, тітки та кохана дівчина. Одружитися та завести діток не встиг. Бо говорив: як відвоюємо державу, тільки тоді будемо думати про весілля.

Лідія Масіч, дружина дядька загиблого: Він в армії не служив. Але він все життя мріяв стати десантником. Після навчання відправили його в Мар’їнку. Там і загинув. Ми з ним переписувалися. В 12:50 він мені прислав сердечко. А в 16:00 вже його не стало. Сказали, що труна закрита, бо півголови знесло. А що там було, ніхто не знає. З частини немає нікого, бо там запеклі бої зараз йдуть. Може з хлопцями зв’яжемося, то розкажуть.

Поховали полтавського воїна на Затуринському кладовищі.