Пушкін, Мічурін, Гагарін, Горький услід за «рускім кораблем»: у Новогалещинській громаді деколонізували топоніміку

Фото ілюстративне
Фото ілюстративне

У Новогалещенській громаді Кременчуцького району здійснили деколонізацію топоніміки, зокрема перейменували назви вулиць та провулків, що прославляли діячів держави-окупанта росії та СРСР. Так вирішили місцеві депутати на недавній сесії Новогалещинської селищної ради. Зокрема рішенням за №123 затверджено наступні назви.

Важливо, що громада очистилася від ім’я трубадура російської імперії Пушкіна. Він оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім’я нині російські окупанти використовують як ідеологічну зброю: «Херсон — полуденный край России», — банер з цією цитатою розвішували російські окупанти у Херсоні, вірш «Клеветникам России» нині використовується російською пропагандою для виправдання окупації України. Отож, ім’я ідейно-культурного маркера російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна стерто з топоніміки населених пунктів Новогалещинської селищної ради. У селищі Нова Галещина вулицю Пушкіна перейменували на Машинобудівників, у селах Гайове і Ревівка на Затишну.

Юрій Гагарін — російський радянський космонавт, уродженець Росії, ніяк не пов’язаний з історією громади. Топоніми на честь Юрія Гагаріна були елементом комуністичної наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності. Тож уселі Гайове вулицю Гагаріна послали вслід за «рускім кораблем» й натомість увічнили у новій назві Пророка Української Нації Тараса Шевченка, у селищі Нова Галещина перейменували на Сонячну, у селі Бондарі на Миру.

Максим Горький — російський, пізніше радянський «пролетарський» письменник, драматург та публіцист; член РСДРП (б), один із провідних ідеологів комуністичного тоталітарного режиму. У 1934–1936 роках — голова Спілки письменників СРСР, тобто став першим очільником духовної в’язниці-резервації для творчої еліти, яка повинна була під контролем влади «правильно» вихваляти злочинний режим. Всі інші творчі об’єднання письменників і поетів, можливість самостійно творити унеможливлено. Схвалював систему комуністичних концентраційних таборів ГУЛАГ. У 1926-1927 роках був одним із співтворців наклепницької комуністичної кампанії, спрямованої проти видатного борця за незалежність, голови Директорії УНР Симона Петлюри. Не визнавав української мови, називав її «украинским наречием». Горькому належить гасло: «Если враг не сдаётся, — его уничтожают», яке використовували в СРСР під час проведення терористичної політики, а зараз воно на озброєнні сучасних російських окупантів. Тож вулицю Горького у селі Василівка перейменували на Центральну, а у селищі Нова Галещина назвали Соборною на пошану Дня Соборності — державного свята, яке відзначається з нагоди Акту Злуки між УНР і ЗУНР у 1918 році.

Також з топонімічної мапи села Трудовик прибрали ім’я сталінського прихвосня і російського помолога Івана Мічуріна. Відтепер ця вулиця називається Світанкова. А пров. Першотравневий у смт Нова Галещина став Липневим.

Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті