«Побиття студентів стало точкою неповернення»: спогади полтавців — учасників Революції Гідності
Сьогодні в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні. Цього дня згадують про учасників Революції гідності 2013-14 років та вшановують пам’ять загиблих під час протестів. Наші журналісти поспілкувалися з деякими учасниками Революції. Їхні спогади — у нашому ексклюзивному матеріалі.
Дев’ятий рік в Україні вшановують День Героїв Небесної Сотні. Це 107 українців, які поклали життя за свободу і європейський вибір. Для полтавця Владислава Шевченка Євромайдан розпочався у листопаді 2013. Чоловік пригадує: спочатку для більшості це були мирні протести з трохи романтизованим сприйняттям, але все змінилося після кривавого побиття студентів.
Владислав Шевченко, учасник Революції Гідності: Я хоч і підтримував Євроасоціацію, але все-таки це було не те питання, за яке можна було іти на барикади. І тому я обмежувався на той час просто висловлюванням підтримки цього заходу. Після того, як я побачив, як невеличку групку замерзлих студентів в кров розігнала команда януковича, я зрозумів, що це вже край.
Далі події відбувалися дуже швидко, каже Владислав. Втеча януковича, перемога Майдану, окупація Криму. І вже у березні, — пригадує захисник, — він пішов у військкомат й став добровольцем.
Владислав Шевченко, учасник Революції Гідності: Я завжди був впевнений, що Україна — це частина європейської сім’ї. Незрозуміло до кінця лише було, де та межа, за якою наш північний сусід втратить людську подобу. Отак я плавно від Майдану перейшов до участі в АТО, і от так само, не чекаючи повістки, у 2022 році знову став до лав ЗСУ.
А от для полтавця Миколи Біляєва Революція Гідності почалася з Полтави. У листопаді 2013 року. Микола брав участь в акціях протесту біля Полтавської обласної державної адміністрації. Далі був Київ. Чоловік каже: побиття студентів тоді для кожного стало точкою неповернення.
Микола Біляєв, учасник Революції Гідності: Збиралися тоді буквально 300-400 чоловік, не так багато людей приходило ще. Але це вже був перший поштовх, потім ми поїхали в Київ. Почалася справжня Революція, коли кожен зрозумів, що ми не можемо відступити назад. 20-ті числа — це вже стало кульмінацією незадоволення й ще на це наклалося, що не підписали інтеграцію з ЄС, і все це вибухнуло в Революцію.
Революція Гідності — це та акція громадського протесту, яка показала незламність та силу українського духу, але забрала людські життя, — каже кандидат історичних наук Тамара Жалій.
Тамара Жалій, кандидат історичних наук: На жаль, тоді людським життям поплатилися спочатку 48, потім 54, а потім цей відлік був набагато більший, що дало змогу говорити про те, що ми вшановуємо наших Героїв. Це були активісти, які своїм життям ствердили те, що вони готові віддати своє життя заради справдження ідеалів щодо тих подій, які відбувалися.