Сьогодні у Свято-Успенському соборі прощалися з чотирма воїнами, полеглими за Україну
Увесь рік Україна в скорботі за своїми загиблими синами й доньками. І сьогодні, у річницю повномасштабного вторгнення російського ворога, Полтава прощалася із захисниками біля Свято-Успенського собору. Різні долі — одна боротьба — проти російського окупанта, за перемогу та наше життя.
— Сьогодні, коли виповнюється рік війни, яку розпочала російська федерація проти мирної України, запитую: «Та чи досягли російські орки своєї кривавої мети? — Ні!»
Рік кривавої війни. Вони віддали найдорожче — своє життя, захищаючи нас та нашу Україну. Біля Свято-Успенського собору панахида. Прощаються із загиблими захисниками. Один із них — Олександр Тараненко із села Михайлівка Диканської громади.
Роман Маслак, племінник загиблого Олександра Тараненка: Був налаштований на перемогу і казав: «Та що ми там швидко їх переб’ємо і повернуся додому».
Поліг 16 лютого поблизу села Діброва Луганської області. Військовому було лише 38.
Роман Маслак, племінник загиблого Олександра Тараненка: Радився із ним, як краще зробити, як бути в тій або іншій ситуації. Він завжди готовий був йти вперед. Його ніхто не змушував, ніхто «не напрягав», як то кажуть, він завжди був готовий перший йти і йти вперед. Він був як основним елементом, як двигуном у машині.
Племінник Олександра Микола Гришко згадує останню розмову з дядьком.
Микола Гришко, племінник загиблого Олександра Тараненка: По вайберу побачив, дуже радий був бачити, тому що після останнього поранення він якось йшов на поправку, набагато краще. І знову поїхав, так. Завжди позитив, ніколи не було якогось розчарування.
Олександра Тараненка поховали в рідному селі.
Попрощалися цього дня також із солдатом Назаром Сапаровим, лейтенантом Ігорем Щербаком та рядовим Андрієм Ковтуном. Поховали військових на кладовищі у селі Затурине.