Рік повномасштабної війни: яким він був для Полтави та полтавців?
Сьогодні рівно рік від дня повномасштабного вторгнення росії на територію України. Яким він був для Полтави і полтавців, які випробування випали на долю наших земляків. З яким настроєм люди зустріли ранок 24 лютого — розповідаємо у сюжеті.
— Сьогодні вранці після звернення президента рф путіна росія розпочала масштабні бойові дії проти України. В Україні запроваджено воєнний стан.
Відтоді минув рік. Рік незламності українського народу.
— Це один з найскладніших років, який довелося пережити нам всім.
— Зразу шок, а потім приходиш до тями, що треба щось робити. Якось з цим не те, що змиритися, а боротися з цим.
— Переживали, як всі українці, тяжко. Та досі тяжко, надія є таки!
— І втрати, і друзі виїжджали і втрачали все. Але я вважаю, що українці за цей рік показали всім, які повинні бути люди, які вірять в свою країну, в армію, в Президента. Ми непереможні.
— У мене сьогодні день народження. А отаке горе — це для всіх горе. У мене і діти, і онуки, два племінники там, і онук там. — Захищають Україну? — Ну звичайно, а як інакше?
— В перші дні було дуже страшно, а зараз вже звичка.
— Залишились тут, залишаємось далі і віримо в нашу перемогу.
— Яким для вас цей рік був? — Тяжким, як і для всіх. Ми були тут, не виїжджали, тому що віримо в ЗСУ і нашого Президента. Переможемо — 100%.
— Слава Україні, Героям слава!
За рік, що змінив кожного з нас, Полтавщина прийняла понад 300 тис. переселенців, стала потужним волонтерським центром та гуманітарним хабом.
Протягом цього року кожен українець когось втратив: батька, сина, брата, друга, сусіда, знайомого — так сказав у сьогоднішньому зверненні Президент. Втрат зазнала і родина нашого телеканалу. У журналістки Іванни Дімової на війні загинув чоловік.
Іванна Дімова — журналістка телеканалів ІРТ та Місто+: 25 лютого на 2-й день початку повномасштабного вторгнення до мене вранці зателефонував зараз вже мій покійний чоловік Вячеслав Дімов і просто попрощався. Я не знаю, яке у них було завдання, що їх очікувало. Можливо, багато хто після цього вже не повернувся живим. Він сказав, що він мене любить, зв’язок обірвався. Я його почула аж через 3 дні. Потім ми зідзвонювалися на хвилину, на 30 секунд. І так тривало до початку квітня. А вже 16 числа вранці мені з невідомого номера зателефонували і сказали, що я вдова.
А двоє наших працівників і досі боронять рідну Україну. Це режиссер відеомонтажу Ігор Холодний та відеооператор Олександр Сорочан.
Ольга Сорочан — мати військовослужбовця Олександра Сорочана: Почалася війна 24 лютого. Він відпрацював четвер, п’ятницю, а в суботу встав рано і каже: «Піду з пацанами погуляю». У підсумку каже: «Мама, я у військкомат. Лежать не можу, коли в країні війна». Цілий день простояв, на 2-й день його забрали. Був у Харкові, з Харкова — на Бахмут. 8 січня був поранений, зробили 7 операцій, а зараз заживає.
За рік Незламності на Полтавщині народилися більше 7 тис. малюків, одружилися 10 тис. пар, зібрали 7,4 млн тонн основних с/г культур, спортсмени на міжнародних і всеукраїнських змаганнях завоювали 454 медалі, розгорнули 466 пунктів незламності. Попри ворожі обстріли й відключення світла вперше в області провели унікальну операцію на серці.
Володимир Зеленський — Президент України: Це був рік стійкості, рік небайдужості, рік мужності, рік болю, рік надії, рік витримки, рік єдності, рік незламності, лютий рік незламності.