Вдова полтавського вертолітника Владислава Горбаня подала петицію про присвоєння йому звання Героя України
До квітня триватиме збір підписів під петицією про присвоєння звання Героя України полтавському льотчику. Посмертно. 6 березня минулого року командир вертолітної ланки вертолітньої ескадрильї Владислав Горбань загинув, захищаючи Батьківщину. Ексклюзивне інтерв’ю з дружиною полеглого дивіться у сюжеті Іванни Дімової.
— Я його любила і досі кохаю. Важко дуже згадувати це все.
Полтавка Катерина Горбань вже рік, як вдова. Її чоловік, командир вертолітної ланки вертолітньої ескадрильї загинув 6 березня минулого року. Сталася трагедія під час повітряного бою над Миколаєвом.
Катерина Горбань, дружина загиблого вертолітника: Завдання в них таке було. Через Баштанку йшла велика колона російських окупантів на Кривий Ріг. І вони її розбили. Успішно виконали завдання, а вже коли поверталися назад, їх вже чекали. Пролежав він десь тиждень в полі, як мені розповіли. А зателефонували мені вже 15 березня і сказали: Влада вже з нами немає.
Востаннє Катерина бачила чоловіка в день повномасштабного вторгнення. Згадує: прощалася з ним, наче востаннє.
Катерина Горбань, дружина загиблого вертолітника: 23-го його відпустили додому. Він ночував вдома. І буквально в 4 ранку йому зателефонували, сказали: перша готовність, виліт. Він зібрався. І в мене таке відчуття було — він попрощався, а в мене якийсь страх всередині. Наче щось недобре відчула.
В пам’ять про загиблого чоловіка Катерина на сайті Президента України створила петицію з проханням присвоїти капітану Владиславу Горбаню звання Героя України (посмертно). Нині зібрали понад 16 тисяч підписів з 25 тисяч необхідних голосів.
Катерина Горбань, дружина загиблого вертолітника: Це не через гроші, як деякі пишуть. А хочу просто, щоб була пам’ять офіційна. Щоб подивилися і згадали. А так його всі забудуть.
Особисті речі чоловіка Катерина не змогла тримати у квартирі. Тепер про нього нагадують лише бойові нагороди, льотні книжки, запах улюблених парфумів та фотознімки. А чотирирічному сину, який щодня питає: де тато, пояснює — на небі. Тепер він їх янгол-охоронець.
— Хочеш, як тато літати? — Так. — Ти теж будеш вертолітником? — Так.