у Полтавському Краєзнавчому музеї відбулася презентація проекту "портретна галерея Т. Шевченка у вишивці"

Шевченкова поезія давно стала важливою і нетлінною складовою духовного життя українського народу. Тому з нагоди 203-ї річниці від Дня народження Тараса Шевченка у Полтавському Краєзнавчому музеї презентували проект «Портретна галерея Тараса Шевченка», за розробкою заслуженого майстра народної творчості України Григорія Кисіля

Катерина Калініченко- координатор проекту «Образ і слово Кобзаря у вишивці»

«Виникла ідея цього проекту у покійного Григорія Кисіля, нажаль ми за життя встигли все з ним обговорити і сьогодні вже в пам*ять про нього ми запускаємо цей проект у роботу»

Пан Григорій заповів 70 схематичних робіт, які будуть передані відомим вишивальницям із всієї України, які приїхали до Полтави на сьогоднішній захід. І за рік вони мають вишити всі ці роботи із портретами Тараса Шевченка та із його афоризмами.

Віра Носенко -вишивальниця, м. Канів

«Звичайно багато шляхів, але всі вони ведуть до Канева, де хорониться серце великого Тараса, ну але сьогодні ми мали можливість приїхати сюди до вас на Полтавщину, задля того щоб прийняти участь у проекті який буде присвячений вишивці портретів Тараса Григоровича Шевченка та його відомих віршів»

Також на території Краєзнавчого музею зберігається уламок стели жіночої Половецької скульптури середини 12 століття, яка знаходилась в маєтку Лук*яновича в селі Шедієве . І саме цю стеллу свого часу змалював відомий письменник-митець у своїй картині «Краєвид з кам’яними бабами», до якої за легендами доторкався і стояв сам Тарас Григорович.

Олександр Супруненко - директор Краєзнавчого музею імені В. Каричевського

«Так склалося що в 1983 році нам вдалося зберегти, знайти частину уламку зі скульптури і перевести до нас до музею, і вже мабуть про неї всі забули, але вона зберігається у нас, у нашому скансені і є такою найціннішою реліквією, адже це той предмет поруч з яким був відомий Кобзар»

Як говорять сучасні культурологи пам*ять великого поета та художника Тараса Григоровича, не вмируща, адже Шевченко - це не тільки те, що вивчають, а й те чим живуть