Програма «Життя міста»

У розділі: 15208 відео | АрхівRSS
ВЕТЕРАН ГЕОРГІЙ ДІДЕНКО ВІДЗНАЧИВ СВОЄ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
48

ВЕТЕРАН ГЕОРГІЙ ДІДЕНКО ВІДЗНАЧИВ СВОЄ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

Ветеранів, які на своїх, тоді ще юних плечах, винесли тягар війни залишилося в живих одиниці. Одним із цих не багатьох є Георгій Діденко. Шостого травня йому виповнилося дев’яносто два. Незважаючи на поважний вік, ветеран знаходиться в доброму гуморі. Розповідає,- коли розпочалася війна його відправили до Дніпропетровська у навчальну ескадрилью.

 Георгій Діденко, ветеран
«Началась война, враг начал проходить в Днепропетровске. Инструктора улетели на восток, было направление эвакуировать эту часть в Алтайский край станция Карасук.»

В роки війни Георгій Діденко був льотчиком дальньої авіації, зробив двадцять вісім бойових вилетів. Ветеран розповідає,- фашистська пуля не торкнулася, але контузії не оминув.

Георгій Діденко, ветеран
«Левое ухо так мёртвое и осталось, а правое три года ездил в Пятигорск лечили.»

Георгій Діденко говорить,- радіє з того, що у ті страшні роки взагалі залишився живим. Адже війна з німецькими фашистами була дуже жорстокою, бомба ледь не розірвалася поруч з потягом, де перебував чоловік з товаришами.

Георгій Діденко, ветеран
«Нам просто повезло, что бомба между шпал рельсы, а в хвостовик все замерли в вагоне, двери раскрыты и ждали смерти.»

Школярка Катерина Іваненко, сусідка ветерана, постійно навідує старенького, вітає зі святами. Ось і в День народження ветерана дівчина не оминула його увагою.

 Катерина Іваненко, сусідка ветерана
«Он достоин этого, он воевал, отстоял страну, чтоб все жили мирно»

Незважаючи на свій юний вік, Катерина розуміє ціну Перемоги над фашистськими загарбниками. Говорить,- про події тих страшних років дізналася від свого дідуся.

 Катерина Іваненко, сусідка ветерана
«Я поехала до своего дедушки, ему 82 года будет в мае и он мне показывал фотографии. Рассказывал, как бомбили людей, убивали. Как напали в 4 утра.»

В свою чергу й ветерана хвилює доля підростаючого покоління, країни вцІлому. Зі сльозами на очах він бажає українцям миру і довгого, счастливого життя.

Георгій Діденко, ветеран
«У меня молодости не было, в окопах 5 лет, так хотя бы наши внуки пожили бы по-человечески. Не знали горя, беды.

Зараз чоловік мешкає один, бо дружина пішла з життя десять років тому. Але сам не залишається - завжди поруч діти, онуки і вже й маленьки правнучата.